Мегнад Саха
| Мегнад Саха | |
|---|---|
| бенг. মেঘনাদ সাহা | |
 | |
| Народився | 6 жовтня 1893[1][2][3] Дакка, Бенгальське президентство, Британська Індія, Британська імперія |
| Помер | 16 лютого 1956[4][1][2] (62 роки) або 1956[5] Нью-Делі, Індія |
| Місце проживання | Аллахабад Колката Дакка |
| Країна |  Британська Індія Індія Домініон Індія |
| Діяльність | викладач університету, астрофізик, фізик, астроном, політик |
| Alma mater | Калькуттський університет Presidency Universityd Дакський коледжd Hindu Schoold University College of Science, Technology & Agricultured K. L. Jubilee High School & Colleged |
| Галузь | фізика і астрономія |
| Заклад | Калькуттський університет |
| Посада | Member of the 1st Lok Sabhad |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Альфред Фаулер |
| Членство | Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Індійська національна академія наук |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
 Мегнад Саха у Вікісховищі | |
Мегнад Саха (англ. Meghnad Saha; 6 жовтня 1893 — 16 лютого 1956) — індійський фізик і астроном, член Лондонського королівського товариства (1927).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Дацці (нині Бангладеш). У 1915 закінчив Калькуттський університет. У 1916—1921 — викладач, у 1921—1923 і 1938—1955 — професор Калькутського університету. В 1923—1938 — професор Аллахабадського університету. Засновник Інституту ядерної фізики в Калькутті (1951) і його почесний директор.
Наукові роботи відносяться до термодинаміки, статистичної фізики, астрофізики, теорії розповсюдження радіохвиль, ядерної фізики. Теорія іонізації атомів, розроблена Саха в 1920—1921, стала однією з фундаментальних основ сучасної астрофізики. Відповідно до цієї теорії ступінь іонізації і ступінь збудження атомів у зоряних атмосферах є функцією температури і тиску в них. У багатьох відносинах робота Саха з іонізації базувалася на фундаменті, закладеному Норманом Лок'єром, який виявив відмінність між іскровим і дуговим спектрами елементів. Саха застосував свою теорію для тлумачення спектральної послідовності. Він підвів теоретичну базу під інтуїтивні припущення попередніх дослідників. Інтенсивність спектральних ліній стала тепер кількісно обчислюваною величиною, яка визначається фізичним станом зоряних атмосфер. Слідом за Саха його теорію успішно застосували для вивчення хімічного складу атмосфер зірок і фізичних умов у них Ральф Говард Фаулер, Едвард Артур Мілн, Генрі Норріс Расселл, Сесілія Пейн-Гапошкіна, Дональд Говард Мензел та інші дослідники. Низка робіт Саха присвячені інтерпретації спектра сонячної хромосфери, вивченню механізмів радіовипромінювання Сонця, побудові фізичної теорії сонячної корони.
Велику увагу приділяв розробці проектів нових астрономічних установ в Індії, створенню національного загальноіндійського календаря.
На його честь названий кратер на Місяці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ Саха Мегнад // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://www.biografiasyvidas.com/biografia/s/saha.htm
Джерела[ред. | ред. код]
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Саха Мегнад. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
|
