Світлик Богдана-Марія Юліанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Світлик.
Богдана-Марія Світлик
Загальна інформація
Народження 24 квітня 1918(1918-04-24)
м. Перемишль
(тепер Польща Польща)
Смерть 29 грудня 1948(1948-12-29) (30 років)
с. Либохора, Сколівський район, Львівська область
Alma Mater ЛНУ ім. І. Франка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Командування
Львівський міський жіночий провід ОУН
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Бойової Заслуги

Богдана-Марія Юліанівна Світлик (Псевдо: «Марія Дмитренко», «Доля», «Ясна», «Світла»; 24 квітня 1918, м. Перемишль — 29 грудня 1948, с. Либохора, Сколівський район, Львівська область) — українська письменниця; воячка УПА, керівниця Львівського міського жіночого проводу ОУН.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 24 квітня 1918 року в Перемишлі, у двадцятих роках з батьками переїхала до Львова, вчилася в гімназії сестер василіянок, жіночій гімназії, після якої 1936 вступила на факультет класичної філології Львівського університету.

За активну підпільну діяльність в ОУН навесні 1939 року була арештована польською поліцією, засуджена й ув'язнена в тюрмі «Бригідки». Там ділили з нею долю по тій же справі Люба Шевчик і Надія Курнатович. Звільнена з тюрми у вересні 1939 року, вона продовжує підпільну роботу, але вже в інших умовах.

У лавах ОУН та УПА активно діє як член підпільних редакцій «Смолоскип», «Ідея і Чин», різних видань осередку пропаганди ОУН і бюро інформації УГВР. У підпіллі Світлик користувалася псевдонімом «Ясна Світлана», а в літературних творах «Марійка Дмитренко». Від 1945 року була дописувачкою головного журналу УПА «Повстанець».[2]

Наприкінці 1944 — на початку 1945 рр. виступила зв'язковою при спробі налагодити мирні переговори між представниками Проводу ОУН і радянською владою. «Світлану» відправив «зондувати ґрунт» керівник розвідувально-інформаційного відділу референтури СБ проводу ОУН в Західній Україні «Мікушка» (Григорій Пришляк).[3] У свою чергу, останнього до цього спонукали зверхники — члени Проводу ОУН(б) Яків Бусол («Галина») і Дмитро Маївський («Тарас»), прямі представники керівництва ОУН і УПА на чолі з Романом Шухевичем.[4][5][6][7]

Її чоловік, Зенон Литвинко, родом зі Стрия, закінчив гімназію в Рогатині, брав участь у підпільній роботі, вчився в лісничій академії, вступив у ряди дивізії «Галичина» і, правдоподібно, безвісти загинув у боях під Бродами.

У грудні 1941 року народила сина Андрія, та боячись переслідування родини, їде в Жидачів, передає сина на виховання своїй матері, яка усиновила його і дала інше прізвище.

29 грудня 1948 року загинула у бою з енкаведистами поблизу села Либохори.

Творчість[ред. | ред. код]

Під псевдонімом «Марія Дмитренко»:

  • опововідання «Михайлик» — оповідання на повстанську тематику. Про сільського хлопчика Михайлика, що боровся проти більшовицького окупанта в лавах УПА.[8][9][10]
  • оповідання «Учителька» — оповідання про молоду вчительку зі Сходу, яка, опинившись в західноукраїнському селі, змогла зрозуміти справжню суть і долучитися до повстанського руху.[11][12][13]
  • стаття «Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм права…».[2]
  • оповідання «Семпер Фіделіс»[14][15]
  • новела «Героїка».[16]
  • оповідання «Підслухане і підглянене»[17]
  • оповідання «Під бузиною».[18]

Під пседонімом «Богдан Калина» відома, як авторка націоналістичної літератури[19]:

  • «Господар»
  • «Увирвана нитка»
  • оповідання «Хам» — оповідання з повстанського життя про більшовиків які боролися з українським підпіллям на Станіславщині.[20]
  • «Друг Карпо».

Нагороди[ред. | ред. код]

Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/47 від 5.12.1947 р. співробітниця Головного осередку пропаганди при проводі ОУН Богдана Світлик — «Дмитренко» нагороджена Бронзовим хрестом заслуги УПА.[21]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь воячки названо пластовий курінь УПЮ число 50 імені Богдани Світлик, станиця Львів.[22]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. Книга ІІ (укр.) . Львів: Галицька видавнича спілка. 1997. с. Документ № 165.
  2. ↑ а б Повстанець. – Ч.5-6 – Квітень - травень 1945. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  3. ↑ ГДА СБУ. — Ф. 65. — Спр. С-9079. — Т. 61., арк. 67, 137
  4. ↑ КОВАЛЬЧУК, Володимир. ПЕРЕГОВОРИ НКДБ З ОУН І УПА У 1945 І 1948 РОКАХ: ЧИ БУЛО МОЖЛИВЕ ПОРОЗУМІННЯ?. warhistory.ukrlife.org. Процитовано 6 лютого 2021.
  5. ↑ Як ОУН домовлялася з УРСР про перемир’я. Збруч (укр.). 1 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2021.
  6. ↑ Kozak, Обублікував (7 березня 2016). ПЕРЕГОВОРИ МІЖ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ТА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ВНОЧІ З 28.02 НА 01.03. 1945 р. Bandera.lviv.ua :: Бібліотека націоналіста (укр.). Процитовано 6 лютого 2021.
  7. ↑ «СОВА» ЗАКЛИКАЛА ДО ПРИМИРЕННЯ... ІСТОРИЧНИЙ ЕТЮД ЗА ДОКУМЕНТАМИ ДЕРЖАРХіВУ СБУ. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 6 лютого 2021.
  8. ↑ Марійка Дмитренко. Михайлик. – 1947 р. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  9. ↑ Оповідання "Михайлик" (1949). avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  10. ↑ Оповідання "Михайлик" (1950). avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  11. ↑ Марійка Дмитренко. Учителька. Київ-Львів, 1948 р. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  12. ↑ Оповідання "Учителька" (1949). avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  13. ↑ «До волі! Літературний журнал». – 1949. – Ч. 5. Рік ІІ. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  14. ↑ Літературний журнал ОУН "До волі" Ч. 1 від 1948 року. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  15. ↑ Часопис «До волі!». – 1948. – Ч. 1. Рік 1. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  16. ↑ Часопис «До волі!». – 1948. – Ч. 2. Рік 1. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  17. ↑ «До волі! Літературний журнал». – 1949. – Ч. 3. Рік ІІ. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  18. ↑ «До волі! Літературний журнал». – 1949. – Ч. 4. Рік ІІ. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  19. ↑ Справка об авторов националистической оуновской литературы на 01.05.1951. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  20. ↑ Оповідання "Хам". avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  21. ↑ Наказ 3/47 про присвоєння старшинських ступенів, про нагородження військовими відзнаками. avr.org.ua. Процитовано 4 лютого 2021.
  22. ↑ УПЮ, Крайова Булава. к.ч.50 ім.Б.Світлик. Крайова Булава УПЮ (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 4 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема ОУНР Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Світлик_Богдана-Марія_Юліанівна&oldid=42139034