Семикіна Людмила Миколаївна

Семикіна Людмила Миколаївна
|Премії=
Народження	23 серпня 1924(1924-08-23) Миколаїв, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	12 січня 2021(2021-01-12) (96 років)
Країна	СРСР,  Україна
Жанр	живопис і декоративне мистецтво
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	художниця
Відомі учні	Дюговська Галина Володимирівна
У шлюбі з	Бароянц Михайло Сергійович
Звання
Нагороди
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах

Семи́кіна Людми́ла Микола́ївна^[1] (23 серпня 1924(19240823), Миколаїв — 12 січня 2021) — українська живописиця і майстриня декоративного мистецтва, заслужений художник України (2009)^[2], лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка за серію строїв «Високий замок» (1997)^[3], лавреатка премії імені Василя Стуса (2000). Дружина живописця Михайла Бароянца.

Закінчила Одеське художнє училище (1947 рік), Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) (1953 рік), педагог зі спеціальності — Олексій Шовкуненко^[4]. Член Спілки художників України з 1958 року. 1968 року її було виключено зі Спілки художників України за виступи на захист дисидентів^[5]. Поновлена у Спілці у 1988 році з офіційним формулюванням: «За відсутністю факту звинувачення».

• «Груповий портрет старих більшовиків-арсенальців» (1954).
• «В Одеському порту».
• «Зимовий вечір», «Сутінки», «Після обходу» (всі — 1954).
• «Вітряний день» (1957).
• «Ремонт причалу» (1960).
• «Вранці» (1961).
• «Легенда про Київ» (1966).
• Вітраж «Тарас Шевченко в Київському університеті» (у співавторстві, знищено в травні 1964 року).
• Ескізи костюмів до кінофільму «Захар Беркут» (1970–1971).
• Строї за національними традиціями: серії «Скіфський степ», «Поліська легенда», «Княжа доба», «Ретро», «Модерн» (1965–1996).
• Оформлення станції метро «Почайна» (1980)

• 
  Станція метро «Почайна», вітраж над сходами на платформу, північний вихід
• 
  Станція метро «Почайна», мозаїка над сходами на платформу, південний вихід

• Померла Людмила Семикіна /Радіо Свобода, 12.1.2021/
• Пішла з життя художниця і шістдесятниця Людмила Семикіна /24TV-новини, 12.1.2021/

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Семикіна Людмила Миколаївна

• Людмила Семыкина: Мы потеряли высокую культуру прошлых времен // Днепропетровская правда. — 2011. — 25 ноября. (рос.)
• Семикіна Людмила Миколаївна // Офіційний сайт КОНСХУ.
• українці: Людмила Семикіна^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Сайт Фонду Михайла і Ярослава Стельмахів. [Архівовано з першоджерела 31 жовтня 2012.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Семикіна Людмила Миколаївна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 531—532 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Семикіна Людмила Миколаївна // Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 477—479.
• Семикіна Людмила Миколаївна // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 495–496. — ISBN 978-966-96839-3-9.
• Людмила Семикіна. Високий замок: Строї. — 1996.