Сикани
Сикани (лат. Sicani) — найдавніше доіндоєвропейське населення Сицилії, яке заселило острів ще в епоху неоліту[1]. В XIII ст. до н. е. були відтіснені нащадками «народів моря» — сикулами та елімами, а пізніше елінізовані. Сиканам відповідає археологічна культура Кастеллуччо.
Фукідід вважав їх іберами, а Тімей із Тавроменія — автохтонним населенням. В XX столітті на підставі досліджень топонімики сиканів стали вважати вихідцями з Північної Африки[2].
У матеріальній культурі сиканів є значна подібність з культурою Мальти епохи мегалітичних храмів. Так, кераміка поселення Оньїна у Сицилії знаходить подібність з керамікою мальтійського доісторичного поселення Бордж ін-Надур.
- ↑ Бронзовый век Западного Средиземноморья. Архів оригіналу за 17 жовтня 2009. Процитовано 27 серпня 2010. [Архівовано 2009-10-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. Кн.5. Примечания
- Ильинская Л. С. Этнические и культурные контакты Западного и Восточного Средиземноморья в микенскую эпоху: Сицилия и Эгеида. М., 1983 г.
- Немировский А. И. История раннего Рима и Италии, Воронеж, 1962.
 | Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |