Симфонічна поема

Симфоні́чна пое́ма — жанр симфонічної музики, одночастинний твір для симфонічного оркестру з програмою літературного, живописного, або, рідше, філософського чи історичного походження. Засновником цього жанру вважається видатний угорський композитор Ференц Ліст, який написав 13 симфонічних поем. У своїх естетичних цілях симфонічна поема чимось пов'язана з оперою, і хоча перша на відміну від другої є інструментальним твором, вона також подібно до опери прагне до об'єднання музики і драми^[1][2].

Поява та розвиток цього жанру був тісно пов'язаний з ідеями синтезу мистецтв, а також ідеями мистецтва, як важливого виховного та просвітительського чинника, що були поширені в епоху романтизму.

Симфонічній поемі властивий вільний розвиток музичного матеріалу, що сполучає різні принципи формоутворення, найчастіше сонатність і монотематизм із циклічністю й варіаційністю. Після Ліста в цьому жанрі працювали Каміль Сен-Санс, Бедржіх Сметана, Антонін Дворжак, Ріхард Штраус, Сергій Рахманінов та інші. Впливу симфонічної поеми зазнали у своєму розвитку й інші жанри — симфонія, концерт, соната.

• Музика епохи романтизму

• Macdonald, Hugh, ed Stanley Sadie, «Symphonic Poem», The New Grove Dictionary of Music and Musicians (London: Macmillan, 1980), 20 vols. ISBN 0-333-23111-2
• Sadie, Stanley, ed. Stanley Sadie, «Opera: I. General», The New Grove Dictionary of Music and Musicians (London: Macmillan, 1980), 20 vols. ISBN 0-333-23111-2

• Калениченко, А. П. Поема музична // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 285-292
• Симфонічна поема // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.