Сипаї

Сипаї
На службі XVIII — середина XX століття
Медіафайли на Вікісховищі

Сипаї (перс. سپاهی‎ sipâhi, солдат) — наймані колоніальні війська в Індії у XVIII — першій половині XX століття англійських та інших колонізаторів, які були створені з місцевого населення. Складали значну частину британської колоніальної армії.

Спочатку термін «сипаї» використовувався в Британській індійській армії і раніше в Британській Ост-Індській компанії для рядових піхотинців і досі використовується в арміях Індії, Пакистан і Бангладеш для позначення рядового складу.

Сіпаї були головною рушійною силою найбільшого індійського повстання колоніального періоду - Повстання сипаїв.

Те ж перське слово (у варіанті «сипахи» або «спахи») означало різновид кавалерії в Османської імперії. Словом «zipaio» баскські націоналісти називають співробітників поліції, маючи на увазі, що ті теж служать іноземним окупантам[1]. В Аргентині, слово "cipayo" історично використовувалося як принизливий розмовний вираз, що стосується осіб, які вважаються такими, що служать іноземним інтересам, а не служать власній країні[2].

Етимологія[ред. | ред. код]

Перською اسپ (Aspa) означає кінь, а "Ispahai" також означає кавалеристів.

Термін «сіпай» походить від перського слова sepāhī (سپاهی), що означає традиційний "солдат піхоти" в Імперії Великих Моголів.

В Османській імперії термін sipahi використовувався для позначення кавалеристів.[3]

Історія[ред. | ред. код]

На службі індійських держав[ред. | ред. код]

Сипахи або сипаї були піхотинцями армій Імперії Великих Моголів і Майсурського князівства. За часів правління Аурангзебу сипаї були озброєні мушкетами, через що активно застосовувалися під час облог. Проте підрозділи сипаїв не складали основу місцевої армії: в 1760 року налічувалося лише 9 піхотних батальйонів сипаїв.

На службі Британської імперії[ред. | ред. код]

Спочатку британці набирали сипаїв з місцевого населення Бомбейського Мадраського президентств, особлива увага приділялася касті і статурі кандидатів[4]. Однак у бенгальській армії набір відбувався лише серед вищих каст брахманів і раджпутів, переважно з сучасних регіонів Уттар-Прадеш і Біхар. Вербування проводилося на місцях батальйонами чи полками, часто з однієї громади, села чи навіть родини. Командир батальйону став різновидом заміни старости села або «гаон бура». Він був "mai-baap" або "батьком і матір'ю" сипаїв, що складали "paltan" ("взвод"). Серед військовослужбовців було багато родинних і громадських зв’язків, траплялись численні випадки, коли члени сім’ї записувалися в один батальйон чи полк. Клятва вірності сипаїв давалась Ост-Індській компанії та включала обітницю вірності і ритуалу поїдання солі.[3]

Зарплата сипаїв, найнятих Ост-Індською компанією, хоча й не була суттєво більшою, ніж зарплата в правителів індійських штатів, зазвичай виплачувалася регулярно. Під час служби за кордоном дозволялося виплачувати аванси. Зброя, одяг і боєприпаси забезпечувалися централізовано, на відміну від воїнів місцевих індійських правителів. Адже місцеві правителі зазвичай очікували, що їхні сипаї озброяться та проживуть себе за допомогою грабежу.[3]

Ця комбінація факторів призвела до розвитку почуття спільної честі та духу серед добре навчених і дисциплінованих індійських солдатів, які стали ключем до успіху колоніальної армії Індії та за кордоном.[3]

Після Повстання сипаїв вцілілі полки Ост-Індської компанії були об’єднані в нову індійську армію під прямим контролем Британської корони. Визанчення «сипай» було збережено для індійських солдатів рангом нижче капрала, за винятком кавалерії.

На службі Франції[ред. | ред. код]

З появою 1719 року Французької Ост-Індської компанії (Compagnie des Indes) загони індійських сипаїв (cipayes) доповнили загони французьких військових і швейцарських найманців. Через рік чисельність сипаїв дорівнювала 10 000 чоловік[5]. За генерал-губернатора Жозеф-Франсу Дюплекса з сипаїв почали формувати окремі частини, які відправлялися на захист союзних Франції індійських князівств, чиї правителі були зобов'язані самі утримувати субсидарне військо[6].

Після битви при Вандиваші 1760 року їх чисельність сильно скоротилася, але Франція продовжувала навчання і набір військових корпусів індійських сипаїв ("corps militaire des cipayes de l'Inde") в Пондичеррі аж до 1898 року, коли їх замінила жандармерія[7].

На службі Португалії[ред. | ред. код]

Сіпаєв рекрутували в Португальській Індії. Терміном «cipaio» (sepoy) також називалися африканські солдати і сільські офіцери в Анголі, Мозамбіку і Португальській Гвінеї. Ангольські сипаї становили частину гарнізону Гоа в останні роки португальського панування над цією територією.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ La AN condena a dos años de cárcel al autor de los destrozos en el "bosque de Oma"[недоступне посилання з 01.05.2018], Deia, 12 January 2005. Quoting a sentence from the Audiencia Nacional: «siendo público y notorio que el término "zipaio" es el que se da a los miembros de la Policía» vasca.
  2. ↑ Qué significan cipayo, gorila fondos bruite y otras palabras que todos repiten y pocos conocen. Apertura.com
  3. ↑ а б в г Mason, Philip (1974). A Matter of Honour. London: Holt, Rhinehart & Winston. ISBN 0-03-012911-7.
  4. ↑ Mason, Philip (1986). A Matter of Honour – An Account of the Indian Army, its Officers and Men. Macmillan. с. 125. ISBN 0-333-41837-9.
  5. ↑ Rene Chartrand, Louis XV’s Army — Colonial and Naval Troops, ISBN 1-85532-709-0
  6. ↑ . Енциклопедія Том 5. Розділ XII. Розпад імперії Великого Могола та завоювання Індії англійцями. // Видавництво соціально-економічної літератури, М.: 1958.
  7. ↑ pages 50-51, Les Troupes de Marine 1622—1984, I.S,B.N. 2-7025-0142-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сипаї&oldid=42660204