Слюзар Роман Климентійович
| Слюзар Роман Климентійович | |
|---|---|
| Народився | 21 березня 1890 с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область |
| Помер | 25 листопада 1952 (62 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США |
| Громадянство |  ЗУНР  |
| Національність | українець |
| Діяльність | правник, громадський діяч |
| Alma mater | правничий факультет Віденського університету |
| Знання мов | українська і англійська |
| Військове звання |  поручник УГА |
| Конфесія | греко-католик |
| Рід | Слюзарі |
| Мати | Стефанія Слюзар з Студинських |
| Родичі | Кирило Студинський, Степан Качала |
| Діти | Софія |
Слюзар Роман Климентійович (21 березня[1] 1890, с. Остап'є, нині Скалатська міська громада, Тернопільська область — 25 листопада 1952, Філадельфія, США) — український правник, громадський діяч, доктор права.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 21 березня 1890 року в селі Остап'є, (нині Скалатська міська громада, Тернопільська область) в сімї священика. Згодом проживав у селі Колодіївка та селі Сущин на Тернопільщині.
1904—1908 роки — навчався у Тернопільській українській гімназії. Закінчив правничий факультет Віденського університету[2] (або в Ґраці, під час студій був головою Студентського Товариства «Січ»[1]).
1915 року мобілізований до війська, 1916 року перейшов до лав УСС.
У часи ЗУНР: заступник коменданта Тернополя, суддя окружного військового суду, поручник УГА. Разом з УГА перейшов за р. Збруч, був у «Чотирикутнику смерти».
Працював у структурах Галицької СРР.[3]
Потрапив до більшовицького полону, був у концтаборі в Кожухові.[2] Повернувся додому, закінчив адвокатську практику. 1924 року відкрив адвокатську канцелярію в Микулинцях. Працював адвокатом у Підгайцях, Микулинцях, Бучачі, Тернополі. Голова філії товариства «Просвіта» (1925—1933 роки), відновив діяльність філії товариства «Сокіл» у Микулинцях.
З 1933 року в Бучачі: працював адвокатом, голова Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта».[4]
14 жовтня[1] 1939 р. заарештований більшовиками. Звільнений завдяки зверненню дядька Кирила Студинського до 1-го секретаря ЦККПБ(У) Нікіти Хрущова,[2] також заходами дружини. Легально виїхав до Кракова.[1]
1941 р. еміґрував до Австрії, в грудні 1949 року[1] прибув до США. Співфундатор, перший голова кредитового товариства «Самопоміч» у Філадельфії, діяч инших українських орґанізацій.
Автор спогадів, публікацій.
Родина[ред. | ред. код]
Брат Володимира і Климентія Слюзарів, небіж Кирила Студинського.
Батько Софії Слюзар (української громадської діячки в США, наукової консультантки Збіґнєва Бжезінського, директорки «Програми в Україні»[5]).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 406.
- ↑ а б в Слюзар В. Слюзар Роман Климентійович… — С. 296.
- ↑ Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область. — Тернопіль : Збруч, 2008. — С. 17. — ISBN 978-966-528-297-6.
- ↑ М. Хархаліс. Доповнення відомостей про ПСК // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 308.
- ↑ Слюзар В. Слюзар Софія Романівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 296. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вітенко М. Слюзар Роман Климентійович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 290-293. ISBN 978-966-2067-65-1
- Слюзар В. Слюзар Роман Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 296. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.