Статій Володимир Михайлович

Статій Володимир Михайлович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	26 жовтня 1974; Львів
Смерть	25 липня 2014 (39 років); Піски
Поховання	Львів
Alma Mater	Технічний коледж Національного університету «Львівська політехніка»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Миха́йлович Статій (нар. 26 жовтня 1974(19741026) — пом. 25 липня 2014) — солдат Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1974 року у місті Львів. Навчався у львівській школі № 38. Через військову службу батька певний час навчався у місті Дебрецен (Угорщина). Після повернення до Львова продовжив навчання — у школі № 92. У 1990 році Володимир разом з однокласниками відвідав Москву, там вони допомогли відновити могилу гетьмана Петра Дорошенка. Займався регбі, грав за місцеву команду «Сокіл». Закінчив львівське ВПУ (сучасне Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету). По тому закінчив Львівський політехнічний технікум (сучасний Технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка») за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд»; працював на кордоні та в будівельній компанії.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності. Після Майдану пройшов вишкіл в одному з навчальних центрів Правого Сектора. Одним з перших вирушив в зону бойових дій. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу (псевдо «Білий»).

Біля с. Піски Донецької області всю ніч тривав мінометний обстріл. На ранок, коли мала відбутись передислокація після 16-годинного бою, зі слів очевидців, хлопці пішли до одного з приватних будинків по вул. Мира, 77, в який, попередньо з метою пограбування, могли проникнути невідомі. Але через деякий час вони були захоплені в полон групою сепаратистів, що прибули за цією адресою на мікроавтобусі «Газель» за викликом господарів, яким стало відомо про проникнення до їхнього будинку. Двоє бійців загинули, серед них Беленець Андрій Анатолійович — був розстріляний сепаратистами по вул. Миру. Статій В. М.— був захоплений та посаджений до мікроавтобусу «Газель» червоного кольору. Сепаратисти спробували з боєм вирватися на «Газелі» в бік Донецька, але постріл українських танкістів зупинив цей прорив. Розсипані по дорозі поранені бойовики, разом з бійцем «Правого Сектору» Статієм В. М., в гарячці бою, попали під вогонь великокаліберного кулемета БТР та загинули від отриманих поранень на місці.

Залишились дружина та неповнолітня донька.

28 липня 2014 року львів'яни провели бійця в останню путь. Прощання та заупокійна літургія відбулися у Храмі Святих ап. Петра і Павла мікрорайону Рясне; поховання — на місцевому кладовищі неподалік.

Нагороди[ред. | ред. код]

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

Вшанування[ред. | ред. код]

28 серпня 2016 року, в Рясному, на вулиці Шевченка, 370, було відкрито меморіальну дошку Володимиру Статію.
відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

[1]