Стебловська Леоніла Петрівна
| Стебловська Леоніла Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 15 лютого 1935 (89 років) Херсонська область | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1962) | |||
| Діяльність | художниця, вчителька | |||
| Вчитель | Костецький Володимир Миколайович, Хмелько Михайло Іванович, Меліхов Георгій Степанович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович | |||
| Працівник | Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Роботи в колекції | Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Національний музей народної архітектури та побуту України і Могилянський музей | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
Леоніла (Ліна) Петрівна Стебловська (нар. 15 лютого 1935, Преображенка) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1] (нині у складі секції живопису її Київської організації[2]). Заслужений художник України з 2004 року[3].
Народилася 15 лютого 1935 року в селі Преображенці (нині Херсонська область, Україна)[2]. 1962 року закінчила Київський художній інститут[2], де навчалася у Володимира Костецького, Михайла Хмелька, Георгія Меліхова, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка[4]. Дипломна робота — картина «Арешт Тараса Шевченка у 1847 році»[5].
Багато років викладала у Київській художній школі[5]. Працювала художником-монументалістом міжрегіонального спеціального реставраційно-виробничого підприємства «Майстер»[3]. Мешкала у Броварах в будинку на вулиці Марії Лагунової, № 15/6, квартира № 8[1] та у Києві в будинку на вулиці Маршала Жукова, № 24А, квартира № 268[4][6].
Працювала у галузях станкового (в романтичній реалістичній манері створювала портрети, пейзажі і натюрморти) і монументального живопису, виконувала роботи у техніці витинанки[4][5]. Серед робіт:
- живопис
- «Арешт Тараса Шевченка в Києві» (1962)[2];
- «Вечеря» (1967)[2];
- «А сад цвіте» (1974)[2];
- триптих «Щасливе дитинство» (1978, разом з Едуардом Ревенком)[7];
- «Чекання» (1982)[2];
- «Жнива 1943 року» (1984)[7];
- квадриптих «Лісова пісня»: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима» (1991—1992, разом з Едуардом Ревенком);
- «Сухі квіти»[5];
- «Натюрморт з безсмертниками»[4];
- «Небо, гори та вода»[4];
- «Над озером»[4];
- «Калина»[4];
Створила низку портретів діячів української культури: народного артиста Олеся Харченка, народної майстрині Лізи Миронової, президента «Укрреставрації» Миколи Орленка, письменника Юрія Бачі, автопортрет та інші. Авторка серій лірико-романтичних пейзажів України — Київщини, Чернігівщини, Криму, Словаччини, Уралу[5].
- монументальні твори
- сакральні розписи у Михайлівському Золотоверхому соборі та у Надбрамній церкві Михайлівського собору («Різдво Христове»[2] тощо; разом з Едуардом Ревенком)[5];
- сакральні розписи у церкві Святого Миколая у Козельці[5];
- розписи куполу Володимирського собору в Херсонесі[5];
- оздоблення алегоричними картинами готелю «Ермітаж» у Єкатеринбурзі[5].
- витинанки
- «Збудження» (1992)[7];
- «Людина на землі. Баба Настя і баба Харитя» (1993)[7];
- «Ой чий то кінь...» (1994)[7].
Автор методичного посібника «Вчіться малювати» для учнів середніх шкіл другого року навчання[4], який перевидавався українською, російською, угорською та польською мовами[5].
Брала участь у виставках з 1964 року[4].
Роботи перебувають у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві, музеї Києво-Могилянської академії, Дирекції виставок Національної спілки художників України, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном[4].
- ↑ а б Стебловська Леоніла Петрівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 561.
- ↑ а б в г д е ж и Стебловська Леоніла Петрівна / Київська організація Національної спілки художників України
- ↑ а б Указ Президента України від 18 травня 2004 року № 553/2004 «Про відзначення державними нагородами України працівників корпорації «Укрреставрація»»
- ↑ а б в г д е ж и к л Художники Києва, 2000, с. 166.
- ↑ а б в г д е ж и к л Г. Марченко. Творчі звершення: виставка творів живопису заслуженого художника України Леоніли Стебловської. / Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 19 листопада 2007
- ↑ Стебловська Леоніла Петрівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 141.
- ↑ а б в г д На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009, с. 492.
- Леоніла Стебловська // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 166. — ISBN 966-95504-1-6.;
- Валентина Рубан. Стебловська Леоніла (Ліна) Петрівна // На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура : біографічний збірник / В. Л. Андрієвська. — Київ : Криниця, 2009. — ISBN 978-966-7575-41-0.
