Стефан Романів

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романів.
Стефан Ількович Романів
Стефан Ількович Романів
Стефан Ількович Романів
7-й Голова ОУНР
13 квітня 2009 — 14 грудня 2022
ПопередникАндрій Гайдамаха
НаступникОлег Медуниця
Народився12 листопада 1955(1955-11-12)
Мельбурн, Австралія Австралія
Помер26 червня 2024(2024-06-26) (68 років)
Варшава, Польща
Відомий якполітик
Політична партіяОУН
У шлюбі зАнастасія Романів
ДітиПетро, Тереза
Релігіягреко-католик
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
 Медіафайли у Вікісховищі

Стефа́н Ілько́вич Рома́нів (12 листопада 1955(19551112), Мельбурн, Австралія — 26 червня 2024, Варшава, Польща[1], позивний «Береза»[2]) — громадський та політичний діяч української діаспори, перший заступник Президента Світового конґресу українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, Голова Проводу ОУН(б), офіційний представник Торгово-промислової палати України в Австралії[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Стефан Романів народився 12 листопада 1955 року в Мельбурні, Австралія. Батько родом із Тернополя (прибув до Австралії у 1949 році), мати — німкеня (Штуттгарт, Німеччина).

З молодих літ відвідував українську греко-католицьку церкву у Мельбурні, рідну українську школу. Закінчив педагогічний університет у Мельбурні, працював учителем початкової школи.

Був головою осередку СУМ у Мельбурні, крайової управи СУМ в Австралії, головою парафіяльної ради Української греко-католицької катедри в Мельбурні. Очолював парламентську комісію з питань багатокультурності в штаті Вікторія.

Працював виконавчим директором організації (Комюніті ленгвіч ін Австралія), яка відповідає за вивчення іноземних мов і збереження культур. В Австралії майже 70 мов, які діти можуть вивчати у школах.

Був багаторічним головою української громади у штаті Вікторія, головою Союзу українських організацій в Австралії, довголітнім керівником української братської школи та головою шкільної ради, заступником голови Світової управи Спілки української молоді (СУМ).

З 2008 по 2018 рік Стефан Романів був Генеральним секретарем, а 27 листопада 2018 року обраний Першим заступником Президента Світового конґресу українців (СКУ)[4]. Також він очолював комісію із визнання Голодомору геноцидом проти українського народу.

У лавах ОУН працював роки на різних посадах — крайових і світових.

Помер 26 червня 2024 року в Варшаві у віці 68 років[2].

Сім'я

[ред. | ред. код]

З дружиною Анастасією мав двох дітей — Петра і Терезу[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Ярослава Мудрого V ступеня (22 січня 2022) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зміцнення міжнародного авторитету України, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[6]
  • орден «За заслуги» І ступеня (20 серпня 2008) — за вагомий особистий внесок у зміцнення авторитету України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань та з нагоди 17-ї річниці незалежності України[7]
  • орден «За заслуги» II ступеня (29 листопада 2007) — за активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок у висвітлення правди про Голодомор 1932—1933 років в Україні[8]
  • орден «За заслуги» III ступеня (17 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію історичних та сучасних надбань українського народу, активну участь у житті закордонної української громади[9]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[10]

Статті. Інтерв'ю

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Помер один із керівників Світового конгресу українців Стефан Романів, Радіо Свобода, 26.06.2024
  2. ↑ а б "Людина-легенда". У Польщі помер заступник президента Світового Конгресу Українців Стефан Романів "Береза". РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  3. ↑ Представник ТПП України в Австралії
  4. ↑ Paul Grod elected President of the Ukrainian World Congress - News - Ukrainian World Congress. www.ukrainianworldcongress.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 2018-12-04T21:33:12Z.
  5. ↑ Стефан Романів. Біографічна довідка[недоступне посилання з червня 2019]
  6. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2022 року № 27/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  7. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №752/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 27 січня 2020.
  8. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1169/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 27 січня 2020.
  9. ↑ ZakonOnline (17 серпня 2006). Указ № 684/2006 від 17.08.2006 Про нагородження представників. zakononline.com.ua (рос.). Процитовано 27 січня 2020.
  10. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
Попередник
Андрій Гайдамаха 		7-й Голова ОУНР
13 квітня 2009 — грудень 2022 		Наступник
Олег Медуниця
Провідники УВО, ОУН і організацій, що вийшли з неї
УВО


Крайові команданти УВО
Юрій Полянський (1922—1923) • Петро Бакович (1923) • Андрій Мельник (1923—1924) • Ярослав Індишевський (весна 1924 — середина 1926) • Юліан Головінський (друге півріччя 1926 — 01.1927) • Роман Сушко (1927 — 11.1928) • в.о. Володимир Горбовий (11.1928 — 12.1928) • Богдан Гнатевич (12.1928 — 02.1929) • Омелян Сеник (02.1929 — кінець 1929) • (2-й раз) Роман Сушко (кінець 1929 — 06.1930) • (2-й раз) Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • (2-й раз) Богдан Гнатевич (осінь 1930—1931)
Крайові команданти УВО
на Східних Українських Землях
Іван Андрух (1920—1921)
ОУН
Євген Коновалець (3.2.1929 — †23.5.1938) • Андрій Мельник (23.5.1938 — †1.11.1964) • Олег Штуль-Жданович (1.11.1964 — †4.11.1977) • Денис Квітковський (4.11.1977 — †15.03.1979) • Микола Плав'юк (15.3.1979 — †10.3.2012) • Богдан Червак (26.5.2012 — досі)
Крайові провідники ОУН
Богдан Кравців (02.1929 — 11.1929) • Зенон Пеленський (11.1929 — 06.1930) • Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • Степан Охримович (10.1930 — †10.4.1931) • Іван Габрусевич (06.1931 — 03.1932) • Богдан Кордюк (05.1932 — 01.1933) • Степан Бандера (01.1933 — 06.1934) • Осип Мащак (07.1934 — 08.1934) • Олекса Гасин (09?.1934 — 02?.1935) • Лев Ребет (02.1935 — 7.2.1939) • Мирослав Тураш (7.2.1939 — †06.1939) • Володимир Тимчій (06.1939 — †02.1940) • Осип Грицак (03.1940 — 04.1940)
ОУНР (ЗЧ ОУН)
Степан Бандера (02.1940 — 15.10.1959) • Степан Ленкавський (1959—1968) • Ярослав Стецько (1968 — †5.7.1986) • Василь Олеськів (1986—1991) • Ярослава Стецько (1991—2001) • Андрій Гайдамаха (2001 — 13.4.2009) • Стефан Романів (13.4.2009 — 12.2022) • Олег Медуниця (14.12.2022 — досі)
Голови проводу ОУНР
на Українських землях
Дмитро Мирон-Орлик (04.1940 — 12.1940) • Іван Климів (12.1940 — 07.1941) • Микола Лебедь (09.1941 — 05.1943) • Роман Шухевич (05.1943 — †05.03.1950) • Василь Кук (07.1950 — 05.1954)… • (посада вакантна) • …Зеновій Красівський (? після 1985 — †20.9.1991) • далі посада поєднана з посадою Голови ОУНР
ОУНЗ (ЗЧ УГВР)
Зенон Матла (02.1954 — 12.1956) • Лев Ребет (12.1956 — †12.10.1957) • Роман Ільницький (10.1957 — ?) • Богдан Кордюк (? — 1979) • Дарія Ребет (1979 — 06.1991) • Анатоль Камінський (06.1991 — 05.2019)
ОУНД
Павло Дорожинський (2005 — †18.3.2015) • Віктор Світайло (2015 — досі)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефан_Романів&oldid=42972676