Сід Мід

Сід Мід
Сідней Джей Мід
При народженніангл. Sydney Jay Mead
Народження18 липня 1933(1933-07-18)[1][2]
Сент-Пол, США
Смерть30 грудня 2019(2019-12-30)[3][4] (86 років)
 Пасадіна, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[5]
(лімфома[6])
КраїнаСША
Жанрнеофутуризм
НавчанняArt Center College of Designd
Діяльністьдизайнер, кінорежисер, mechanical designer
Напрямокнеофутуризм[7]
Роки творчості1959 — 2019
Твориконцепт-арти транспорту та архітектури
Нагороди
Сайтsydmead.com
CMNS: Сід Мід у Вікісховищі

Сідней Джей Мід (англ. Sydney Jay Mead), відомий також як Сід Мід (англ. Syd Mead, 18 липня 1933 — 30 грудня 2019) — американський індустріальний дизайнер, художник-неофутурист. Здобув славу як автор науково-фантастичних концепт-артів. Його творчість вплинула на авангардну архітектуру США, багатьох режисерів фільмів і дизайнерів відеоігор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сідней Джей Мід народився 18 липня 1933 року в місті Сент-Пол штату Міннесота. Через чотири роки родина переїхала в Колорадо. Його батько був баптистським священнослужителем, читав синові фантастичні твори з палп-журналів, такі як оповідання про Бака Роджерса та Флеша Гордона. Це рано сформувало в хлопчика інтерес до наукової фантастики. Вже змалку він захопився малюванням. Мід закінчив середню школу в Колорадо-Спрінгз, штат Колорадо, в 1951 році. Потім три роки служив в армії США. Далі відвідував школу мистецького центру в Лос-Анджелесі — нині Мистецький коледж дизайну, який закінчив у червні 1959 року[8][9].

У 1959 році Мід прийнятий автомобільним дизайнером Елвудом Енгелем на роботу до студії «Advanced Styling» компанії «Ford Motor». З 1960 по 1961 рік Мід працював у ній в Детройті, штат Мічиган. Через два роки покинув «Ford Motor», щоб ілюструвати книги та каталоги для компаній «U.S. Steel», «Celanese», «Allis-Chalmers» та «Atlas Cement». У 1970 році він заснував власну компанію «Syd Mead, Inc.» у Детройті, клієнтами якої були такі компанії, як «Philips Electronics»[8][9].

У 1970-х роках Мід відвідував Європу, насамперед для створення дизайну та ілюстрацій для «Philips». також надалі продовжував працювати для міжнародних клієнтів. У 1970-х і 1980-х роках Мід та його компанія створювали архітектурні проєкти для «Intercontinental Hotels», «3D International», «Harwood Taylor & Associates», «Don Ghia», «Gresham & Smith» та «Philip Koether Architects»[8][9]. З 1978 року проживав зі своїм бізнес-партнером, дизайнером Роджером Сервіком і своєю сестрою Пеґґі[10].

Починаючи з 1983 року, Мід налагодив робочі стосунки з «Sony», «Minolta», «Dentsu», «Dyflex», «Tiger Corporation», «Seibu», «Mitsukoshi», «Bandai», «NHK» та «Honda»[8][9].

Індивідуальні виставки Міда розпочалися в 1973 році з виставки «Documenta 6» у Касселі, Західна Німеччина. Пізніше його роботи демонструвалися загалу в Японії, Італії та Іспанії. В 1983 році корпорація «Chrysler» запросила Міда бути спікером свого дизайнерського відділу. Він створив серію слайдів для супроводу презентації, що здобула великий успіх. Пізніше опанував комп'ютерною графікою для виконання замовлень кількох клієнтів, зокрема компанії Діснея, Університету Карнегі Меллона, Університету Пердью, Інституту Пратта та Товариства ілюстраторів[8][9].

У 1993 році цифрова галерея, що складається з 50 творів Міда, стала одним із перших компакт-дисків CD-ROM, випущених в Японії. У 2004 році Мід співпрацював зі Школою візуальних ефектів Gnomon, щоб випустити серію освітніх DVD з дизайну. В березні 2010 року Мід виконав тур Австралією[8][9].

У 2016 році одружився з Роджером Сервіком, з яким доти жив разом уже 38 років. У 2018 році опублікував автобіографію під назвою «Згадане майбутнє»[8][9]. Удостоївся премії Car Design News за життєві досягнення в 2016 році[11] та EyesOn Design за життєві досягнення в 2017 році[12].

Сід Мід помер 30 грудня 2019 року в своєму будинку в Пасадені у віці 86 років унаслідок лімфоми. За спогадом Роджера Сервіка, його останніми словами були: «Я тут закінчив, вони прийшли забрати мене назад»[13][9].

Стиль

[ред. | ред. код]

Бувши індустріальним дизайнером, Сід Мід дотримувався правдоподібного зображення навіть у найфантастичніших своїх малюнках. Він здебільшого малював гуашшю вручну, навіть коли інші концептуальні художники зверталися до комп'ютерної графіки[14]. Сам Мід почасти надихався малюнками французького художника-коміксиста Жана Жиро (Мебіуса)[15]. Власну творчість він характеризував як «надзвукове бароко» — пишність візерунків, накладену на прості геометричні форми[16].

Футуристичні картини Сіда Міда поєднують утопічні ідеї 1950-х з вірою в технологічний прогрес як вирішення головних проблем людства, та антиутопічні наступних десятиліть, в яких технології замінюють собою природне середовище[17][18]. Сам Сід Мід описував наукову фантастику, в жанрі якої виконав багато своїх робіт, як «реальність, що випереджає розклад»[19].

Режисер Дені Вільнев відгукувався про творчість Міда як «ностальгічну», що зображає майбутнє, котре притягує наявністю в ньому сучасності та минулого. Єван Вілсон, редактор Eurogamer, пояснював привабливість картин Міда: «Ми живемо серед високотехнологічних зон, елементів, що випереджають свій час, проблисків майбутнього. Це та сировина, котру екстраполюють футуристи… Реактивні двигуни, комп'ютери та космічна програма „Аполлон“. Саме на цьому фоні виникли ідеї Міда — не стільки майбутнє, скільки колективна мрія, яка тепер, очевидно, нереалізована. Втрачене майбутнє»[17].

Участь у проєктах

[ред. | ред. код]
Cadillac Coupe de Ville 1961 року

Сід Мід розробив дизайн численних серійних авто й концепт-карів, зокрема[20][21]:

Також, Сід Мід розробив дизайн інтер'єру особистого літака Boeing 747-400 для саудитів[22].

Брав участь у створенні понад 30-и фільмів і телесеріалів, з-поміж яких головні[13][23][24][25]:

А також 11-и відеоігор[26]:

Вплив

[ред. | ред. код]

Стиль Сіда Міда вплинув на такі американські архітектурні школи, як школа Південно-Каліфорнійського архітектурного інституту, що викладає мистецтво концептуалізації майбутніх середовищ та суспільств, які в них житимуть[27].

У 1969 році Сід Мід придумав особистий транспорт з гіроскопом в своїй основі, що нагадує сеґвей[24]. Одна з ілюстрацій з крокуючими машинами надихнула Джорджа Лукаса на створення бойової техніки AT-AT для «Зоряних воєн»[28]. Впливу Міда зазнав ряд японських аніматорів, які виконували аніме в жанрі меха[29].

Стиль Сіда Міда наслідували дизайнери відеоігор Deus Ex (2000) і Deus Ex: Mankind Divided (2016), де футуристичні міста містять елементи старовини чи навпаки, як у Half-Life 2 (2004) і Dishonored (2012) — в старовинних є футуристичні елементи. Найпомітніше Сід Мід вплинув на дизайн ігор серії Mass Effect, у яких деякі локації відтворюють його картини зі світлими будівлями плавної форми[17].

Творчістю Сіда Міда був натхненний симпозіум режисерів, концептуальних художників, дизайнерів відеоігор та оповідачів «Страх і диво 3: Майбутні ШІ» (2019), темою котрого стала участь штучного інтелекту в формуванні середовища життя людини[27][30]. Творчість Міда зумовила дизайн автомобіля Tesla Cybertruck[31].

Гелерея

[ред. | ред. код]
  • Ford Falcon 1963 року дизайну Сіда Міда
    Ford Falcon 1963 року дизайну Сіда Міда
  • Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для фільму «Той, що біжить по лезу»
    Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для фільму «Той, що біжить по лезу»
  • Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для того ж фільму
    Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для того ж фільму
  • Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для того ж фільму
    Футуристичний автомобіль дизайну Сіда Міда для того ж фільму
  • Пластикова модель авто для відеогри CyberRace
    Пластикова модель авто для відеогри CyberRace

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  3. ↑ https://www.ign.com/articles/2019/12/30/syd-mead-artist-behind-blade-runner-dies-tron-aliens-star-trek
  4. ↑ La Vanguardia, La Vanguardia — Barcelona: La Vanguardia Ediciones, 1881. — ISSN 1133-4835
  5. ↑ Pedersen E. https://deadline.com/2019/12/syd-mead-dead-blade-runner-tron-visionary-futurist-1202818716/ — Deadline Hollywood, 2019.
  6. ↑ Carpenter N. https://www.polygon.com/2019/12/30/21043317/syd-mead-death-december-2019-blade-runner-aliens — Polygon, 2019.
  7. ↑ https://www.fastcompany.com/90149520/how-blade-runner-artist-syd-mead-envisioned-the-city-of-2049
  8. ↑ а б в г д е ж Genzlinger, Neil (3 січня 2020). Syd Mead, 86, Maker of Future Worlds in ‘Blade Runner’ and More, Dies (Published 2020). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 січня 2021.
  9. ↑ а б в г д е ж и Biography. Official Syd Mead Website 2021 (амер.). Процитовано 29 січня 2021.
  10. ↑ Syd Mead obituary (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 29 січня 2021.
  11. ↑ Phillips2016-03-02T11:51:53, Tom. Syd Mead given CDN's Lifetime Achievement Award. Car Design News (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  12. ↑ Syd Mead Vision Honored. EyesOn Design (амер.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 30 січня 2021.
  13. ↑ а б Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (31 грудня 2019). Syd Mead, 'Blade Runner' and 'Tron' visual futurist designer, dies at 86. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 29 січня 2021.
  14. ↑ Syd Mead: The "Visual Futurist" Who Influenced Hollywood’s Most Futuristic Worlds. Bold Entrance (амер.). 5 січня 2020. Процитовано 29 січня 2021.
  15. ↑ RIP Syd Mead: Revisit the Life and & Art of the Designer Behind Blade Runner, Alien & More | Open Culture (амер.). Процитовано 29 січня 2021.
  16. ↑ Talking to Syd Mead: The Visionary Behind Elysium, Blade Runner, and 40 Years of Sci-Fi. Vulture (амер.). Процитовано 29 січня 2021.
  17. ↑ а б в Wilson, Ewan (29 січня 2020). Syd Mead's artistic legacy lives on through video games. Eurogamer (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  18. ↑ Blade Runner and Tron futurist designer Syd Mead dies at age 86. The Architect’s Newspaper (амер.). 2 січня 2020. Процитовано 29 січня 2021.
  19. ↑ Cathcart, Rebecca (22 травня 2008). Borrowing an idea from Los Angeles, 2091 (Published 2008). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 січня 2021.
  20. ↑ Smith2019-12-31T10:20:00+00:00, Karl. Remembering Syd Mead, 1933-2019. Car Design News (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  21. ↑ Gent, James (31 грудня 2019). Syd Mead, The Artist Behind Blade Runner, Has Passed Away. Petrolicious (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  22. ↑ The World of Design According to Syd Mead. Animation World Network (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  23. ↑ January 2, Daniel Wade-; 2020 (2 січня 2020). In Memory of Syd Mead: The Grandfather of Concept Design. ArtStation Magazine (амер.). Процитовано 29 січня 2021.
  24. ↑ а б Genzlinger, Neil (3 січня 2020). Syd Mead, 86, Maker of Future Worlds in ‘Blade Runner’ and More, Dies (Published 2020). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 січня 2021.
  25. ↑ Burton, Bonnie. Syd Mead, legendary sci-fi visual artist known for Blade Runner, Aliens and Tron, dies at 86. CNET (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  26. ↑ Syd Mead Video Game Credits and Biography. MobyGames. Процитовано 29 січня 2021.
  27. ↑ а б Remembering 'visual futurist' Syd Mead | Design and Architecture. KCRW (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  28. ↑ Star Wars: The Surprising Origins of the AT-AT. Den of Geek (амер.). 1 червня 2017. Процитовано 29 січня 2021.
  29. ↑ Barder, Ollie. Legendary Concept Artist And Futurist Syd Mead Has Died At The Age Of 86. Forbes (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  30. ↑ Fear and Wonder 3: Futures of AI Symposium - SCI-Arc. www.sciarc.edu (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  31. ↑ Syd Mead brought futuristic vision to autos. Automotive News (англ.). 6 січня 2020. Процитовано 29 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сід_Мід&oldid=41471705