Сінкевич Євген Григорович

Сінкевич Євген Григорович
Народився 14 січня 1958(1958-01-14) (66 років)
Івано-Франківська область
Громадянство Україна Україна
Національність поляк
Місце проживання Херсон-Миколаїв
Діяльність історик
Alma mater Харківський державний університет імені О. М. Горького
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада член Національної спілки краєзнавців України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сінкевич.

Сінкевич Євген Григорович (*14.01.1958, Снятинський район, село Микулинці, Івано-Франківської області) — доктор історичних наук, професор, почесний професор академії імені Яна Длугоша (Польща), академік Академії соціальних наук України, дослідник історії України, історіограф, фахівець з історії народного господарства, краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1975 р. закінчив Рогатинську СШ № 1 Івано-Франківської обл. У 1985 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького за спеціальністю: викладач історії та суспільствознавства. Впродовж 1987—1990 рр. навчався в аспірантурі Харківського державного університету. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію на тему « П. І. Лященко — історик народного господарства СРСР» на здобуття наукового ступеню — кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 — історія СРСР та 07.00.09 — історіографія, джерелознавство і методи історичних досліджень. У 1993 р. присвоєне вчене звання доцента. У 1993—2006 рр. завідувач кафедри історії України Херсонського державного університету. Засновник і декан (1995—2004 рр.) історичного факультету Херсонського державного університету.

Науковий доробок Євгена Григоровича отримав міжнародне визнання, він перебував на дослідницьких стипендіях фундації Ю. Мяновського (2002, 2005), Міністерства освіти і спорту Республіки Польща (2004—2005), Краківського відділення фундації «Wspólnota Polska» (2007), Капітули Івана Виговського (2017—2018). Впродовж 2004—2007 рр. перебував у докторантурі Херсонського державного університету. У квітні 2011 року присвоєно вчене звання професора кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики. У травні 2011 р. захистив дисертацію на тему «Місце краківської історичної школи в польській історіографії другої половини ХІХ — початку ХХІ століття» на здобуття наукового ступеню — доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 — історіографія, джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара МОН України. У квітні 2013 р. його обрано почесним професором Академії імені Яна Длугоша в Ченстохові (Республіка Польща). На сьогодні є автором більше 220 наукових публікацій у провідних виданнях України, Польщі, Словенії, ФРН, США і Росії, де розглядаються ключові питання історії Україні, історіографії, історії народного господарства, міжнародних відносин тощо; автор 5 монографій і 2 навчальних посібників.

Впродовж останніх 30 років узяв участь більш ніж у 150 науково-практичних конференціях різного рівня — міжнародних, республіканських, регіональних та вузівських на теренах України, Республіки Польща, Російської Федерації, Словацької Республіки, ФРН. Організатор понад 20 міжнародних наукових каонференцій у Херсоні, Миколаєві, Коблево, Ялті, Севатополі , Харкові за участю науковців України, Білорусі, Польщі, ФРН, Угорщини, Латвії, США і Канади. Голова Херсонського обласного культурно-національного товариства "Полонія" (2003-2004). Сінкевич Є. Г. нагороджений знаком «Відмінник народної освіти України» (1998), "Почесний краєзнавець України" (2018), командуванням В/Ч А1495 нагороджений медаллю «За гідність та патріотизм» (2015), громадською організацією «Партнерство для розвитку» орденом «За розбудову України» (2015), Міністерством освіти і науки України нагрудним знаком «За наукові та освітні досягнення» (2016), Черкаським кошем.українського козацтва нагороджений медаллю "За волонтерську діяльність" (2019). Він формує власну наукову школу з історичного краєзнавства. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації 8 аспірантів і захищено одну докторську дисертацію. За його ініціативи було створено низку провідних журналів та наукових збірок України: «Південний архів. Історичні дослідження» (1999-2008, 32 випуски), «Чорноморський літопис» (2008-2016, 11 випуків), «Історичний архів. Наукові студії» (2008-2017, 17 випусків) та інші. Євген Григорович голова Південного відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (2002-2018); на громадських засадах від 1995 до 2016 р. включно виконував обов'язки голови Херсонського обласного відділення НСКУ; член правління НСКУ, директор Науково-дослідного інституту «Полоністики» (2008-2018) при Чорноморському державному університеті ім. Петра Могили. Понад 20 років науковий співробітник (на громадських засадах) Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі. У 2015, 2017 і 2022 рр. читав спецкурси в якості закордонного запрошеного професора в Інституті історії Університету імені Яна Длугоша; в Інстититі про політику і управління Зеленогурського університету (2023) та Інституті історії Поморського університету в Слупську (2023-2024) . У 2016 р. обрано академіком і віце-президентом Академії соціальних наук України. У травні 2017 р. його нагороджено Капітулою ім. І.Виговського (під егідою Президента Республіки Польща): пройшов стажування у Європейському коледжі в Натоліні (2027), Ряшівському університеті та Гірничо-ливарній академії в Кракові (2018). Провідний науковий співробітник відділу дослідження та публікації закордонних джерел з історії України Інституту української археографії і джерелознавства НАН України (за сумісництвом, 2002-2011). Штатний професор Інституту міжнародних відносин і політології Східноєвропейської державної вищої школи у Перемишлі (2018-2019). Член редколегії «Харківського історіографічного збірника» та трьох наукових збірників у Республіці Польща. Від вересня 2018 р. професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Від листопада 2018 до грудня 2020 р. професор-досліднник Університету Віадрина (ФРН). У жовтні 2022 р. в Університеті ім. Миколая Коперника в Торуні нострофікував диплом доктора історичних наук як доктора габілітованого. 2022-2023 рр. ним реалізовано науково-дослідні гранти "На старт" Університету ім. Миколая Коперніка в Торуні та фундації "Вольность і Демократія". У 2023 р. пройшов стажування в Інституті наук про історію Університету ім. Миколая Коперніка. Штатний професор Інституту історії Гуманітарно-природничого університету ім. Яна Длугоша в Ченстохові (2023-2024). Стипендіат дослідницького гранту Німецько-польсько-українського дослідницького центру університету Віадріна (ФРН, лютий-червень 2024).

Основні праці

Автор більше 220 праць з історії України, історії народного господарства, історіографії, краєзнавства, міжнародних відносин, історії Польщі.

  • Харків як центр Південного промислового району (1861-1917 рр.) в науковій спадщині П. І. Лященка // Четверта респ. наук. конф. з іст. краєзнавства : тези доп. і пов. – К., 1989. – С. 85-87.
  • Expansion of Russian State to the South and the System of Town-Fortresses on the Dnieper and the Dniester Rivers // Zamki i przestrzeń społeczna w Europie środkowej i wschodniej / Pod redakcją M. Antoniewicza. — Warszawa, 2002. — P. 315—319
  • Lemkos and the Lemko Region During and After WWII in the Research of Ukrainian and Polish Scholars // The Lemko Region, 1939—1947 War, Occupation and Deportation. — Cracow — New Haven, 2002. — P. 253—256.
  • Петро Іванович Ляшенко — дослідник історії народного господарства // Херсон: Айлант, 2002. — 123 с.
  • Rozpad Związku Radzieckiego i uwarunkowania procesow migracyjnych na terytorium postsowieckim // Migracje і społeczeństwo / Instytut istorii Polskiiej Akademii Nauk; Mazowiecka Wyższa Szkoła humanistyczno-pedagogiczna w Łowiczu. — Warszawa, 2003. — T. 8: Upadec imperiów i rozwój migracji / Pod redakcją E. Zamojskiego. — S. 108—112.
  • Історія Херсонщини: Навч. посібник // Херсон: Айлант, 2003. — 202 с. (у співавторстві)
  • Ректори Херсонського державного педагогічного інституту (1944—1998 рр.): Нарис історії і діяльності // Вид. 2-е, випр. та доп. — Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. — 148 с.
  • Kwestia ruska w badaniach i działalności praktycznej czolowych przedstawicieli krakowskiej szkoły historycznej // Biuletyn ukrainoznawczy. — Przemyśl: Południovo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 2007. — Nr 13. — S. 56-63.
  • Краківська історична школа. Передумови виникнення // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — № 762. Історія. — Х., 2007. — Вип. 39. — С. 345—353.
  • Роль краківської історичної школи у формуванні національної свідомості поляків у другій половині XIX століття // Historia — mentalność — toźsamość: Miejsce i rola historii oraz historyków w źyciu narodu polskiego i ukraińskiego w XIX i XX wieku / Red.: J. Pisulińska, P. Sierźęga, L. Zaszkilniak. — Rzeszów, 2008. — S. 195—202.
  • Місце краківської історичної школи в польській історіографії другої половини ХІХ — ХХ ст. // Укр. іст. журн. — 2008. — № 1. — С. 194—201.
  • Краківська історична школа в польській історіографії: монографія // Вид. 2-ге випр. та доп. — Миколаїв: Вид-во Чорномор. держ. ун-ту ім. Петра Могили, 2010. — 360 с.
  • Україно-польські відносини (1918—2008): Навч. посіб. / МОН України ; Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили // Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — 168 с.
  • Ягеллонський і козацький міфи в польській та українській історіографії / Є. Сінкевич // Historia — mentalność — toźsamość: Studia z historii, historii historiografii i metodologii historii / Red.: K. Polasik-Wrzosek, W. Wrzosek, L. Zaszkilniak. — Poznań, 2010. — S. 129—133.
  • Trnova pot razvoja narodne ideje v 20. stoletju problemi oblikovanja naroda na Slovenskem in v Ukrajini skozi oči ukrajinskega zgodovinarja // Prispevki za novejšo zgodovino / Inštitut za novejšo zgodovino. — Ljubljana, 2016. — Številka 1. — 126—144 (у співавторстві)
  • Чи існує проблема наукової школи в сучасній історіографії? // Historia na źródłach oparta. Studia ofiarowone Profesorowi Tadeuszowi Srogoszowi w 65 rocznicę urodzin / pod red. A. Strojnowskiego. — Częstochowa, 2017. — s.491-500.
  • Srogosz T. Między wojną a modernizacją: Studia z dziejów kresów południowo-wschodnich Rzeczypospolitej w XVII—XVIII wieku. — Częstochowa: Wydawnictwo Akademii im. Jana Długosza, 2016. — 267 s. [Рецензія] // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 204—209.
  • Гибридные войны России против Украины (1917–1921; 2013–2017) // Wojna – Wojsko – Bezpieczeństwo poprzez stulecia i epoki : studia i materiały. Tom 3 / Uniwersytet Szczecińsky. – Szczeciń, 2018. – S. 35–44.
  • Проблема поширення міфів і стереотипів у суспільній свідомості та історіографії // Origins, fonts et narrationes – pośród kregów poznania historycznego : prace ofiarowane profesorowi Marcelemu Antoniewiczowi w 65. Rocznicę urodzin / Uniwersytet Humanistyczno-Przyrodniczy im. Jana Długosza, 2018. – S. 1013–1019.
  • Рецепція Яна Длугоша в українській історіографії // Recepcja twórczości Jana Długosza w historiografii krajów Europejskich. Częstochowa 2019, s. 25-30.
  • Проблеми внутрішньої та зовнішньої безпеки України у вітчизняному науковому дискурсі // Współczesna polityka bezpieczeństwa w Europie Środkowo-Wschodniej. Rzeszów, 2020. S.69-79.
  • The problem of restitution of cultural heritage: interaction between Ukraine and Poland / Sinkewycz J., Morozowa O. - Z badań nad Książką i Księgozbiorami Historycznymi, 2021, t.15, z.4, s.535-548.
  • Nationality Policies in the Early Ukrainian Socialist Soviet Republic. The Cases of the Polish and German Minorites // „Our Work with the Masses is Not Worth a Kopeck…” A Document Collection on German and Polish Rural Soviets in Ukraine during the NEP, 1923-1929 . Interdisciplinary Polish Studies. Wiesbaden. 2021. 9. P. 33-46.
  • Obce wojsko  w mieście  - współczesna okupacja   Chersonia  na podstawie własnych spostrzeżeń i doświadczeń // Wojsko  w  przestrzeni  miаst , t. II, Grudądz, 2022,  s. 175-198.
  • Українські політичні емігранти в суспільному, господарському і культурному житті Ченстохови, Пйотркува-Трибунальського, Торуня, Каліша та Тухолі в 1920–1930-х роках RES HISTORICA 56, 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сінкевич_Євген_Григорович&oldid=41979437