Тайфунник кліфовий
| Тайфунник кліфовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma pycrofti Falla, 1933 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pterodroma longirostris pycrofti | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник кліфовий[2] (Pterodroma pycrofti) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Тихому океані. Вид названий на честь новозеландського натураліста Артура Пікрофта[en][4][5][6].
Кліфовий тайфунник — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 26 см. Лоб білий, тім'я сіре, навколо очей темні плями. Шия, верхня частина тіла, надхвістя і хвіст сірі, крила темно-сірі, на крилах є темний М-подібний візерунок. Нижня частина тіла переважно біла. Нижня сторона крил біла з вузькими темними краями і кінчиками, від згину крила до його центру ідуть нечіткі темні смуги.
.jpg)
Кліфові тайфунники гніздяться на 12 невеликих острівцях біля східного узбережжя Нової Зеландії, зокрема на островах Пур-Найтс[en], Хен-енд-Чікен[en], Меркьюрі[en], Стівенсон[en] і Кюв'є [en]. Раніше вони також гніздилися на островах Норфолк і Лорд-Гав, на що вказують викопні рештки. Під час негніздового періоду кліфові тайфунники мігрують в центральну частину Тихого океану, спостерігалися в Японії, на Зовнішніх малих островах США та на островах Волліс і Футуна.
Кліфові тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами, ракоподібними і рибою. Гніздяться колоніями, риють нори на стрімких прибережних схилах, серед скель і кліфів, на висоті до 150 м над рівнем моря, часто разом з іншими буревісниками. Дорослі птахи повертаються до гніздових колоній в жовтні, відкладають яйця у листопаді-грудні, а пташенята відлітають у море у березні-квітні.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, станом на 2012 рік загальна популяція кліфових тайфунників Штейнегера становила від 30 до 40 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих малих пацюків.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma pycrofti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 325. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Arthur Thomas Pycroft (1875–1971) (PDF). www.artandobject.co.nz. November 2011. Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2020. Процитовано 5 листопада 2019. [Архівовано 2020-02-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Falla, Robert (1972). Arthur Thomas Pycroft (1875–1971) (PDF). Notornis. 19 (2). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2021. Процитовано 27 вересня 2022. [Архівовано 2021-02-22 у Wayback Machine.]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |