Тирновський патріархат
| Тирновський патріархат | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Вид на Патріарший собор Святого Вознесіння Божого, місце перебування Тарновського патріархату | ||||
| Дата заснування | 1186 як Тирновська архиєпископія | |||
| Статус | автокефальний | |||
| У складі | Східної православної церкви | |||
| Самостійність визнана | 1394 | |||
| Дата ліквідації | 1416 | |||
| Перший предстоятель | Йоаким І Патріарх Болгарський | |||
| Останній предстоятель | Євтимій Патріарх усієї Болгарії | |||
| Центр | Тирново | |||
| Основна юрисдикція | Друге Болгарське царство | |||
| Літургічна мова | церковнослов'янська | |||
| Музична традиція | візантійська | |||
| Церковний календар | юліанський | |||
Ти́рновський патріарха́т (болг. Търновска патриаршия) — історична східно-православна автокефальна помісна церква, з якої бере свій початок незалежна Болгарська православна церква в період 1235–1393 рр.
Після того, як болгарські брати Іван Асен I та Петро IV відновили Булгарську імперію в 1185 році, вони вжили заходів для відновлення автокефальної болгарської церкви. У результаті успішного повстання братів Петра IV та Івана Асена I у 1185/1186 рр. було закладено основи Другого Болгарського царства зі столицею Тирново. Дотримуючись принципу Бориса I, згідно з яким суверенітет держави нерозривно пов'язаний з автокефалією Церкви, обидва брати негайно вжили заходів для відновлення Болгарського патріархату. Спочатку вони заснували незалежну архиєпископію в Тирново в 1186 році. Боротьба за визнання архиєпископства згідно з канонічним порядком і зведення до рангу Патріархату тривала майже 50 років.
Оскільки визнання незалежної церкви Вселенським патріархом було неможливим, болгари тимчасово уклали унію з Католицькою церквою до 1235 р., коли після церковного собору в Лампсаку Тирновський патріархат був визнаний незалежним патріархатом з центром у Тирново.[1] Першим Тирновським патріархом був Болгарський Йоаким I. Останнім патріархом, який проживав у Тарново, був Євфімій Торновський, якого відправили в заслання османи після захоплення болгарської столиці в 1393 році.[2]
У 1394 р. Священний Синод Вселенського патріархату Константинополя дав дозвіл митрополиту Молдиві Єремії "переїхати з Божою допомогою до святої Церкви Тирново і дозволити йому вільно і без обмежень виконувати все, що годиться прелату." Приблизно в 1416 р. територія Тирновського патріархату була повністю підпорядкована Вселенському патріархату Константинополя.[2]
| Заголовок | Предстоятель | Правління | Сидіння | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Болгарські патріархи Тарново (1235–1393) | |||||
| Патріарх | Святий Йоаким I | 1235–1246 | Тирново | ||
| Патріарх | Віссаріон | прибл. 1246 | Тирново | ||
| Патріарх | Василій II | 1246– прибл. 1254 | Тирново | ||
| Патріарх | Василь III | прибл. 1254–1263 | Тирново | ||
| Патріарх | Йоаким II | 1263–1272 | Тирново | ||
| Патріарх | Ігнатій | 1272–1277 | Тирново | ||
| Патріарх | Святий Макарій | 1277–1284 | Тирново | ||
| Патріарх | Йоаким III | 1284–1300 | Тирново | ||
| Патріарх | Доротей | 1300– прибл. 1315 | Тирново | ||
| Патріарх | Роман | прибл. 1315– прибл. 1325 | Тирново | ||
| Патріарх | Теодосій I | прибл. 1325–1337 | Тирново | ||
| Патріарх | Йоанікій I | 1337– прибл. 1340 | Тирново | ||
| Патріарх | Симеон | прибл. 1341–1348 | Тирново | ||
| Патріарх | Теодосій II | 1348–1363 | Тирново | ||
| Патріарх | Йоанікій II | 1363–1375 | Тирново | ||
| Патріарх | Святий Євтимій | 1375–1393 | Тирново | ||
- ↑ http://istoria.bg. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
- ↑ а б Parry, Ken (10 травня 2010). The Blackwell Companion to Eastern Christianity (англ.). John Wiley & Sons. с. 53—4. ISBN 978-1-4443-3361-9. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
