Томас Ньюкомен
| Томас Ньюкомен | |
|---|---|
| Народився | 24 лютого 1663[3] Дартмут, South Hamsd, Девон[d], Девон, Англія |
| Помер | 5 серпня 1729[1][2] (66 років) Лондон, Королівство Велика Британія |
| Поховання | Банхілл-Філдсd |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | винахідник, ironmonger, механік |
| Конфесія | баптизм |
—двигун позначено рожевим кольором, а воду — блакитним
—Відкриті клапани позачені зеленим, а закриті червоним.
Томас Нью́комен (англ. Thomas Newcomen; лютий 1664[4], Дартмут — 7 серпня 1729, Лондон) — англійський винахідник, один з творців першого теплового (парового) двигуна.
Народився 28 лютого 1663 в Дартмуті. Коваль за професією. В 1705 спільно з лудильником Дж. Коулі побудував паровий насос, досліди по вдосконаленню якого тривали близько десяти років, поки він не почав справно працювати (1712). У цій установці двигун був сполучений з насосом. Ця досить ефективна для свого часу пароатмосферна машина використовувалася для відкачування води в шахтах і отримала поширення в XVIII столітті.
Однак на свій винахід Ньюкомен не зміг отримати патент, оскільки паровий водопідйомник був запатентований ще в 1698 році Т. Севері, з яким Ньюкомен пізніше співпрацював. Парова машина Ньюкомена не була універсальним двигуном і могла працювати тільки як насос. Спроби Ньюкомена використовувати зворотно-поступальний рух поршня для обертання гребного колеса на судах виявилися невдалими. Проте заслуга Ньюкомена в тому, що він одним із перших реалізував ідею використання пари для одержання механічної роботи. Його машина стала попередницею універсального двигуна Дж. Ватта.
Помер 7 серпня 1729 у Лондоні. Ім'я Ньюкомена носить Товариство істориків техніки Великої Британії.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://www.britannica.com/biography/Thomas-Newcomen
- ↑ Rolt та Allen, (1977), с. 33.
- Newcomen Engine House, Dartmouth, Devon, England
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.