Тоутоваї малий

Тоутоваї малий
Підвид P. p. kleinschmidti, Віті-Леву, Фіджі
Підвид P. p. kleinschmidti, Віті-Леву, Фіджі
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина: Тоутовайні (Petroicinae)
Рід: Тоутоваї (Petroica)
Вид: Тоутоваї малий
Petroica pusilla
(Peale, 1848)
Підвиди

(див.текст)

Посилання
Вікісховище: Petroica pusilla
Віківиди: Petroica pusilla
МСОП: 103734840
NCBI: 2478657

Тоутоваї малий[2] (Petroica pusilla) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae), що мешкає на островах Меланезії і Полінезії. Виділяють низку підвидів.[3][4]

Таксономія

[ред. | ред. код]

Малих тоутоваї раніше вважали підвидом острівного тоутоваї (Petroica multicolor). За результатами гентичних досліджень цей вид був розділений, а Petroica polymorpha, чероноволий і малий тоутоваї були виділені як окремі види. Наукова назва Petroica multicolor була збережена за острівним тоутоваї.

Підвиди

[ред. | ред. код]
Підвиди Petroica pusilla
Триномінальна назва і автор Поширення Опис
P. p. ambrynensis (Sharpe, 1900) Еспіриту-Санто, Аоба, Амбрим, Паама, Лопеві і Тонгоа; північ і центр Вануату і острови Банкс Подібний до номінативного підвиду, однак у самців білі смуги на крилах менші, а груди у самок червоні. Виражений статевий диморфізм.
P. p. similis (G.R. Gray, 1860) Танна і Анейтьюм; південь Вануату Схожий на P. m. ambrynensis, але самці тьмянішого, вугільно-чорного кольору
P. p. feminina (Mayr, 1934) Ефате і Емао; центр Вануату Самці подібні до самок, верхня частина тіла в них коричневого кольору; груди червоні. Самки світліші за самці.
P. p. soror (Mayr, 1934) Вануа-Лава; острови Банкс Схожий на P. m. feminina, однак верхня частина тіла темніша а горло червоніше.
P. p. cognata (Mayr, 1938) Ероманга; південь центрального Вануату Схожий на P. m. soror, однак верхня частина тіла сіра, а на хвості білі смуги.
P. p. pusilla (Peale, 1848) Саваї і Уполу; Самоа Номінативний підвид; верхня частина тіла самців вугільно-чорна, голова чорна, на крилах білі смуги, на лобі невелика біла пляма.
P. p. kleinschmidti (Finsch, 1876) Віті-Леву і Вануа-Леву; Фіджі схожий на P. m. pusilla, однак у самців біла пляма на лобі більша і верхня частина тіла темніша, а у самок верхня частина тіла сіріша.
P. p. taveunensis (Holyoak, 1979) Тавеуні; Фіджі Схожий на P. m. kleinschmidti, однак груди у самців червоніші, а самки коричнюватіші.
P. p. becki (Mayr, 1934) Кандаву; південь Фіджі Схожий на P. m. kleinschmidti, однак верхня частина тіла світліша
Підвид P. p. kleinschmidti, Віті-Леву, Фіджі

Довжина птаха становить 11,5-13,5 см, вага 9-11 г. На багатьох островах це найменший вид птахів. Забарвлення різниться за статтю і підвидом. У самця номінативного підвиду голова чорна з білою плямою на лобі, верхня частина тіла чорна, на крилах білі смуги, груди і живіт червоні, низ живота і гузка білі. У самок відсутня біла пляма на лобі і білі смуги на крилах, верхня частина тіла в неї темно-коричневого кольору. Груди тьмяніші. ніж в самців, область білого кольору на гузці менша. Цей вид птахів має чорні дзьоб і ноги.

Поширення

[ред. | ред. код]

Цей вид птахів мешкає на островах Меланезії і Полінезії. Викопні рештки, знайдені на островах Хаапай (Тонга), вказують що раніше цей вид був там поширений.[5]

Розмноження

[ред. | ред. код]

Початок сезону розмноження різниться[6]. На Вануату сезон триває з жовтня по січень[7]. Пташенят спострігали в серпні на Соломонових островах і в липні-вересні на Самоа. В кладці 2-4 яйця.

Раціон

[ред. | ред. код]

Цей вид птахів харчується комахами, павуками і псевдоскорпіонами.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак деякі підвиди можуть потерпати від знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2012). Petroica pusilla. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Petroica pusilla у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 June 2019.
  4. Schodde R, Mason IJ (1999). The Directory of Australian Birds : Passerines. A Taxonomic and Zoogeographic Atlas of the Biodiversity of Birds in Australia and its Territories. Collingwood, Australia: CSIRO Publishing. с. x 851 pp. ISBN 0-643-06456-7.
  5. Steadman D, (2006). Extinction and Biogeography in Tropical Pacific Birds, University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-77142-7
  6. Boles, W (2007) "Family Petroicidae (Australasian Robins)" in del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2007). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2 P. 483
  7. Bregulla, Heinrich L. (1992) Birds of Vanuatu, Anthony Nelson, Oswestry, England. ISBN 0-904614-34-4 pp.226-227

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Boles, Walter E. (1988). The Robins and Flycatchers of Australia. Sydney: Angus & Robertson. ISBN 0-207-15400-7.

Посилання

[ред. | ред. код]