Трипліт
| Трипліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Trl[2] |
| Хімічна формула | Mn²⁺₂PO₄F[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BB.10[4] |
| Dana 8 | 41.6.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | триплет[d] (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Разе[5] |
 Трипліт у Вікісховищі | |
Трипліт (англ. triplite; нім. Triplit m) — мінерал, водний флуорофосфат заліза, манґану, кальцію і магнію острівної будови.
Названий від грецького слова «триплеос» — трикратний (J.F.Hausmann, 1813).
Синоніми: апатит залізний, ретинбарит.
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. Лазаренком: (Mn2+, Fe2+)2[F|PO4].
- 2. За К.Фреєм і за «Fleischer's Glossary» (2004): (Mn2+, Fe2+, Mg, Ca)2[PO4](F, OH).
Містить (%): MnO — 31,56; FeO — 31,97; F — 8,45; P2O5 — 31,58.
Домішки: Mg, Ca.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює щільні і грубозернисті маси. Густина 3,5-3,9. Тв. 5-5,5. Колір рожевий, бурий до чорно-бурого. Різні відтінки коричневого. Блиск скляний до смолистого. Риса жовто-сіра або бура.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається у фосфатних пегматитах, а також в гідротермальних кварцових жилах разом з кварцом, берилом, апатитом, флюоритом. Рідкісний. Знахідки: Цвізель і Гагендорф (Баварія, ФРН), Лімож (Франція), Блек-Гіллс (шт. Півд. Дакота), Фрімонт і Ель-Пассо (шт. Колорадо) — США; Сьєрра-де-Кордоба (Арґентина).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- трипліт магніїстий, магніотрипліт (різновид трипліту, що містить до 17 % MgO).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Miyawaki R., Hatert F., Pasero M. et al. IMA Commission on New Minerals, Nomenclature and Classification (CNMNC) Newsletter 50: New minerals and nomenclature modifications approved in 2019 // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2019. — Vol. 83, Iss. 4. — P. 615–620. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2019.46
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Hausmann F. Handbuch der Mineralogie — 1 — 1813.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Трипліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Трипліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
