Трірське абатство святого Максиміна
| Абатство св. Максиміна | |
|---|---|
 | |
| 49°45′34.920000100008″ пн. ш. 6°39′6.3360001000014″ сх. д. / 49.75970° пн. ш. 6.65176° сх. д. | |
| Країна | Німеччина[1] |
| Розташування | Трір[1] |
| Тип | абатство монастир і релігійна громада |
| Стиль | готика |
  Абатство св. Максиміна Абатство св. Максиміна (Німеччина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Аба́тство свято́го Максимі́на (лат. Abbatia Sancti Maximini) — колишнє католицьке бенедиктинське абатство в місті Трір, Рейнланд-Пфальц, Німеччина. Одне з найстаріших у Західній Європі. Засноване у IV столітті святим Максиміном Трірським як чернеча обитель. Місцева церква святого Івана Богослова, де було поховано святого, стала місцем погребіння перших трірських єпископів. У VI столітті обитель перетворена на бенедиктинський монастир (згодом — абатство), що став носити ім'я засновника; так само було перейменовано церкву. Зруйноване вікінгами у 882 році. Відбудоване у 942—952 роках. Сильно постраждало у ХІІІ столітті внаслідок пожежі. У XII—XVII століттях вважалося імперським абатством. Конфліктувало з трірськими архієпископами, які 1669 року домоглися підпорядкування абатства своїй юрисдикції. 1674 року зруйноване французькими військами. Відбудоване в 1680—1684 роках. Секуляризоване 1802 року за Наполеонівської доби. Більшість монастирських будівель розібрані в ХІХ столітті на будівельні матеріали для казарм, в'язниці і школи. Остаточного руйнування зазнало в часи Другої світової війни. Від абатства збереглася брама і церква; остання перебудована у 1979—1995 роках й використовується як концертний зал. Також — монастир святого Максиміна (нім. Kloster St. Maximin), імперське абатство святого Максиміна (лат. Imperialis et exempta abbatia Sancti Maximini; нім. Reichsabtei St. Maximin).
-
Герб -
Абатство (XVI ст.) -
Абатство святого Максиміна (XVIII ст.) -
Апсиди церкви
- Ченцем абатства був Адальберт Магдебурзький, другий єпископ руський (961—962), що проповідував християнство у Києві на запрошення княгині Ольги[2].
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Campbell, Thomas. St. Adalbert [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Die Benediktinerabtei St. Maximin vor Trier. (Germania Sacra. Dritte Folge 11. Die Bistümer der Kirchenprovinz Trier. Das Erzbistum Trier 13.) De Gruyter, Berlin/Boston 2016. [1] [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Franz-Josef Heyen... Trier, St. Maximin // Die Männer- und Frauenklöster der Benediktiner in Rheinland-Pfalz und Saarland, in Verbindung mit Regina Elisabeth Schwerdtfeger (Germania Benedictina IX: Rheinland-Pfalz und Saarland), St. Ottilien 1999, S. 1010–1088.
- Kölzer, Theo. Studien zu den Urkundenfälschungen des Klosters St. Maximin vor Trier (10.–12. Jahrhundert) // Vorträge und Forschungen. Sonderband 36. Thorbecke, Sigmaringen 1989.
- Neyses, Adolf. Die Baugeschichte der ehemaligen Reichsabtei St. Maximin bei Trier. Trier 2001.
- Reifarth, Nicole. Die spätantiken Sarkophagbestattungen aus St. Maximin in Trier. Denkmalpflegerische Problematik – Exemplarische Konzepte zur wissenschaftlichen Auswertung – Überlegungen zum zukünftigen Umgang. Masterarbeit, Otto-Friedrich-Universität Bamberg 2006.
- Resmini, Bertram. Das Heilige Trier. Die Stellung der Abtei St. Maximin in der historischen Kloster- und Stiftslandschaft der Stadt Trier // Kurtrierisches Jahrbuch. Jahrgang 2017, S. 77.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трірське абатство святого Максиміна
