Турач білогорлий
| Турач білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Campocolinus albogularis (Hartlaub, 1854) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Francolinus albogularis Hartlaub, 1854 Peliperdix albogularis (Hartlaub, 1854) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Тура́ч білогорлий[2] (Campocolinus albogularis) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 23 см, вага 263-284 г. Статевий диморфізм слабо виражений. У самців лоб сірий, поцяткований рудувато-коричневими плямами. Обличчя переважно біле, скроні сірі, щоки і скроні яскраво-охристі. Верхня частина тіла сірувато-коричневі, покривні пера крил каштанові, пера на них мають кремово-білі стрижні, поцятковані рудими і охристими смугами. Хвіст з боків рудувато-коричневі. Підборіддя і горло повністю білі, решта нижньої частини тіла охриста. Груди і боки поцятковані кількома вертикальними рудуватими смугами. У самиць груди і боки поцятковані чорними і білими смугами.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- C. a. albogularis (Hartlaub, 1854) — від Сенегалу і Гамбії до Кот-д'Івуару;
- C. a. buckleyi (Ogilvie-Grant, 1892) — від східного Кот-д'Івуару до Камеруну;
- C. a. dewittei (Chapin, 1937) — від південного сходу ДР Конго до північно-західної Замбії і східної Анголи.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі турачі мешкають в Сенегалі, Гамбії, Гвінеї, Малі, Кот-д'Івуарі, Буркіна-Фасо, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, а також на півдні Демократичної Республіки Конго, в Замбії і Анголі. Вони живуть в сухих, відритих саванах. Живляться насінням і комахами, зокрема сараною і термітами. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Нігерії він триває у липні, в Сенегалі у вересні-жовтні, на півдні ДР Конго з жовтня по грудень. Гніздяться на землі, в кладці від 4 до 7 яєць.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Campocolinus albogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pheasants, partridges, francolins. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 жовтня 2022.
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |