Український державний хіміко-технологічний університет

Навчально-науковий інститут «Український державний хіміко-технологічний університет»
ННІ УДХТУ
Головний вхід до корпусів університету
48°27′3.2100001011911″ пн. ш. 35°3′37.550000101611″ сх. д. / 48.45089° пн. ш. 35.06043° сх. д. / 48.45089; 35.06043
Тип	державний, бігатопрофільний
Країна	Україна
Розташування	Дніпро
Засновано	15 травня 1930
День вишу	15 травня
Засновник	Л. Писаржевський, О. Бродський, П. Рубін
Ректор	Сухий Костянтин Михайлович
Студентів	6300
Професорів	60
Факультети	5
Випускники	Категорія:Випускники Українського державного хіміко-технологічного університету
Адреса	49005, Україна, Дніпро, просп. Науки, 8
Сайт	udhtu.edu.ua
Нагороди

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Цей розділ містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цей розділ, погодивши його із чинними мовними стандартами.

Навчально-науковий інститут «Український державний хіміко-технологічний університет» — державний заклад вищої освіти України, розташований у місті Дніпро. Університет має IV рівень акредитації з правом підготовки іноземців за акредитованими напрямами та спеціальностями. Єдиний у країні ВНЗ хіміко-технологічного профілю, який з липня 2023 року є складовою частиною Українського державного університету науки і технологій.

Початок становлення університету був покладений 1916 року академіком Левом Писаржевським і його учнями, які організували хімічне відділення при Вищих жіночих курсах. У 1921 році у Катеринославському гірничому інституті була відкрита кафедра електронної хімії, яку очолив Л. В. Писаржевський. Утворювалася база, яка дозволила у 1925 році за ініціативи академіка Писаржевського та професора Рубіна створити при металургійному факультеті Дніпровського гірничого інституту хіміко-технологічне відділення, яке мало два напрямки: технології твердого палива та металографії. У 1928 році це відділення було перетворено на хіміко-технологічний факультет.

Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ДХТІ) засновано 15 травня 1930 року. Саме на базі хіміко-технологічного факультету було створено самостійний вищий навчальний заклад, в який перейшли працювати його засновники Л. В. Писаржевський, О. І. Бродський, П. Г. Рубін, Ю. В. Коршун та інші вчені. Першим директором інституту був П. Т. Сторожук. Після нього у довоєнні роки інститут очолювали Б. Т. Бєлокопитов (1932-1937), М. І. Савін (1937-1941), Н. М. Бичков (1941). Новостворений вищий навчальний заклад в умовах розвитку хімічної промисловості готував фахівців-технологів для промисловості Півдня України та Радянського Союзу. Перший випуск фахівців відбувся у 1931 році.

На початку 30-х років в інституті було два факультети: технологічний зі спеціальністю «Виробництво коксу» та факультет основної хімічної промисловості зі спеціальністю «Виробництво кислот і лугів». У 1933 році був створений механічний факультет зі спеціальністю «Обладнання хімічних заводів». У 1934 році на кафедрі фізичної хімії ДХТІ під керівництвом О. І. Бродського вперше у вітчизняній науці було отримано важкий ізотоп водню (важку воду), що закріпило за інститутом славу потужного наукового закладу країни.

У 1938—1939 рр. в інституті працювали 6 професорів, 45 доцентів і 40 асистентів. На цей час інститут став відомою вищою школою, що готувала спеціалістів для хімічних виробництв. Рішенням Ради народних комісарів СРСР у 1939 р. інститут був переведений із третьої до другої категорії з правом присудження наукового ступеня кандидата наук за кафедрами: аналітичної, фізичної, органічної хімії, технології органічних речовин і технології пірогенних процесів.

Стрімкий розвиток інституту був перерваний війною. Інститут був евакуйований до міста Кемерово, де, разом із евакуйованим РХТІ, деякий час діяв як оборонне підприємство, що виробляло пляшки з запалювальною сумішшю. Скорочений штат викладачів очолював О. Й. Карасик.

Велике значення для виробництва озброєння у роки війни мали праці М. О. Лошкарьова з гідрометалургії нікелю та кобальту. Професор В. І. Даль брав активну участь у створенні замінників мастил. Його праці в області окислення пеку були використані для підвищення виробництва алюмінію.

В травні 1944 р. інститут повернувся у Дніпропетровськ, де почався повний 1944—1945 навчальний рік. На перший курс було зараховано 100 студентів. Стільки ж було і на старших курсах. У післявоєнні роки інститутом керували М. І. Савін (1944—1950), член-кореспондент АН УРСР професор М. О. Лошкарьов (1950—1972), професор В. Д. Пархоменко (1972—1984), професор Я. І. Білий (1984—1998), професор М. В. Бурмістр (1998—2014), професор О. А. Півоваров (2014—2019), з серпня 2019 року ректор Костянтин Михайлович Сухий.

У 1950 році було відбудовано головний корпус інституту. У 40-60-ті роки утворилася наукова школа (нині - науково-дослідний інститут) гальванохімії, відкрилися 5 факультетів і 10 кафедр, з’явилися нові навчальні корпуси, гуртожитки, спортивно-оздоровчий табір «Дубовий гай» в Орлівщині. Якісно поліпшився викладатський склад: докторами стали Ю. І. Усатенко, С. І. Бурмістров, Г. І. Бєляєв, В. В. Товаров, О В. Баранов, О. С. Ксьонжек, В. Г. Панасюк, В. І. Даль, А. В. Дятлов та ін. У 1954 році для працюючої молоді відкрито заочне відділення, яке у 1958 році було перетворене на заочний факультет (очолив доцент М.І. Шенбор). На початку 60-х років почала працювати «Школа юного хіміка».

У 1969—1970 навчальному році в інституті було вже 32 кафедри. Працювали в ньому 367 викладачів, у тому числі 17 докторів наук, і 171 кандидат наук. Лауреатами Державної премії становляться професори В. В. Товаров і І. А. Фомічьов. Великий вклад вніс В. В. Стендер, член-кореспондент Академії наук Казахської РСР. В інституті створюються галузеві науково-дослідницькі лабораторії.

у 1971 році відкривається підготовче відділення (очолила доцент І.Н. Рубан), на якому навчається робітнича і сільська молодь.

Протягом 1972-1983 років інститутом керував професор В. Д. Пархоменко, основоположник школи плазмохімії, який у 1983 році був призначений міністром освіти Української РСР. У ці роки в ДХТІ суттєво розширюються напрямки наукової роботи, утворюються галузеві науково-дослідні лабораторії. Створюється музей історії хіміко-технологічного інституту, збудовано корпуси механічного факультету та двох нових гуртожитків. У 1978 році за значні досягнення у розвитку наукової хімічної освіти Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1984-1998 роках колектив університету очолював професор, Заслужений діяч науки і техніки України Я. І. Білий, завдяки якому Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут у 1993 році набув статус державного хіміко-технологічного університета. У 1994 році в університеті було утворено науково-дослідний інститут гальванохімії (директор – професор Ф. Й. Данилов) та науково-дослідний інститут біотехнології (очолив доцент О. П. Кулик). У 1995 році відкрито економічний факультет (очолив доцент Б. А. Кіор), який веде підготовку фахівців-економістів для підприємств хімічної та інших галузей народного господарства. У цей період збудовано на Набережній Перемоги новий навчальний корпус факультету технології органічних речовин і спортивний комплекс.

У 1998-2013 роках університет очолював професор, Заслужений діяч науки і техніки України М. В. Бурмістр.

У новому статусі з 1999 року розпочала роботу «Школа хіміка» УДХТУ. У вересні 2002 року на базі університету створено хіміко-технологічний ліцей. У 2004 році до складу УДХТУ увійшов Дніпродзержинський індустріальний технікум (нині — Дніпровський фаховий коледж інженерії та педагогіки). Для забезпечення навчального процесу були створені навчально-науковий центр, видавничо-поліграфічний комплекс та інформаційно-комп’ютерний центр. В університеті видається науковий журнал «Питання хімії та хімічної технології». Зростають об’єми госпдоговорів і грантів міжнародних фондів. Розширюється міжнародне співробітництво: підписано низку угод із іноземними установами про обмін студентами, стажування фахівців і аспірантів.

З 2006 року університет отримав офіційну назву Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-технологічний університет».

У 2013-2019 роках університет очолював професор О. А. Півоваров. ДВНЗ «УДХТУ» активно співпрацює з зарубіжними університетами Норвегії, Німеччини, Франції, Польщі, Китаю та інших країн щодо обміну студентами, стажування науковців, виконання спільних наукових проектів тощо. Зокрема, завдяки міжнародному проекту «Водна Гармонія» (фінансувався у межах європейської програми Erasmus+) університет закупив нове обладнання для лабораторій і конференцзали, зміг розробити нові навчальні курси та досяг успіхів у розвитку дистанційної освіти. За цей час суттєво оновився професорський склад університету. Активно підтримувалося позанавчальне студентське життя: участь у художній самодіяльності, заняття спортом, креативні ідеї та студентські флешмоби. Університет був нагороджений Гран-прі на міських фестивалях «Студентська весна 2014» і «Студентська весна 2017». Створено Спілку випускників УДХТУ (ДХТІ). На ринку праці суттєво зріс попит на випускників університету.

З 2015 року видається журнал «Економічний вісник Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» — наукове видання з питань економіки та бізнеса; а з 2017 року — науковий журнал «Комп’ютерне моделювання: аналіз, управління, оптимізація».

2018 року Віктор Гевод, доктор хімічних наук, який викладає в Українському державному хіміко-технологічному університеті, презентував фільтр для води, що працює без змінних картриджів. За основу розробник взяв процес очищення води у природі. Як пояснив винахідник: у водопровідних системах забруднення води відбувається за рахунок розмноження гнильних бактерій. Якщо в воду подавати повітря, так створюються тепличні умови для утворення іншого виду мікробів.^[1]

З червня 2019 року університет очолює професор К. М. Сухий. У 2019 ррці університет увійшов до міжнародного наукометричного рейтингу SCImago, поліпшуючи свої позиції у низці інших рейтингів (Webometrics, «Топ 200 Україна», «Консолідованому рейтингу ВНЗ України»).

Восени 2019 - на початку 2020 років, реагуючи на вимоги ринку праці та реформи у галузі вищої освіти, в УДХТУ відбулася реорганізація факультетів і кафедр. Для вступників 2022 року було запропоновано низку нових і затребуваних освітніх програм.

У липні 2023 року ДВНЗ “Український державний хіміко-технологічний університет” разом із Придніпровською державною академією будівництва та архітектури було приєднано до створеного двома роками раніше Українського державного університету науки і технологій. Відтоді ДВНЗ УДХТУ має статус навчально-наукового інституту

Нині Навчально-науковий інститут «Український державний хіміко-технологічний університет» — єдиний в Україні спеціалізований вищий навчальний заклад у галузі хімії та хімічної технології з державною формою власності та IV рівнем акредитації.

Університет має 8 навчальних корпусів із сучасно обладнаними лабораторіями, 5 гуртожитків на 2600 місць, спортивний комплекс, спортивно-оздоровчий табір «Дубовий гай» і складається з 5 факультетів денної форми навчання, магістратури, аспірантури, докторантури, екстернатури, заочного факультету, факультетів довузівської підготовки та післядипломної освіти.

ННІ УДХТУ очолює навчально-методичну комісію Міністерства освіти і науки України з напрямку «Хімічна технологія та інженерія», має розвинену науково-дослідну частину, два науково-дослідних інститути, проблемну лабораторію, 12 науково-дослідних лабораторій, відділення НАН України разом з ІОНХ України, філію Українського науково-технологічного центру, Інформаційний комп'ютерний центр, центр розвитку економічної освіти «Перспектива», поліграфічно-видавничий комплекс.

З перших років існування університету високий теоретичний рівень знань поєднувався з ґрунтовною практичною підготовкою студентів. Це стало можливим завдяки високій науковій кваліфікації професорсько-викладацького складу, співпраці з передовими підприємствами Придніпровського та інших регіонів, а також завдяки сучасному науково-технічному рівню лабораторної бази.

Навчальний процес у ННІ УДХТУ забезпечують близько 400 науково-педагогічних працівників серед яких 55 докторів наук і професори та 260 кандидатів наук і доцентів. Висока якість навчання забезпечується сучасною обчислювальною технікою та комп'ютерними мережами, навчальними лабораторіями; науково-технічною бібліотекою університету з унікальним фондом літератури з хімії, хімічних та харчових технологій; створенням ІнКомЦентру, університетського телевізійного центру.

За 75 років ХХ ст. діяльності в університеті підготовлено більше 45000 висококваліфікованих фахівців, видано понад 110 монографій та 60 підручників і навчально-методичних посібників.

В університеті активно працюють три спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук за 10 спеціальностями. Підготовлено 80 докторів і понад 900 кандидатів наук. Вчені університету — автори багатьох винаходів: це 2000 патентів і авторських свідоцтв.

На сьогодні в УДХТУ проводиться велика робота з поліпшення матеріально-технічної бази. Університет має високий науковий потенціал і готує власні кадри, зберігаючи професійний колектив викладачів.

Випускники університету працюють керівниками провідних підприємств і наукових закладів, в органах виконавчої та законодавчої влади. Висококваліфіковані спеціалісти університету є членами Вищої атестаційної комісії та Вищої атестаційної колегії України, членами науково-методичних рад та експертних груп міністерств та відомств, членами галузевих Українських та міжнародних академій наук.

Ректор ДВНЗ УДХТУ, д.т.н., професор Сухий Костянтин Михайлович.

Наукові інтереси:

• Розробка методів синтезу нових полімерних четвертинних амонієвих солей;
• Полімерні нанокомпозити;
• Полімерні еклектроліти у твердому стані.

Публікації:  більше 150 публікацій, у тому числі білше 40 статей, визначених ВАК України як спеціальні наукові видання, і білш 20 авторських посвідчень та патентів на винахід. Є співвавтором навчальних посібників з грифом МОН.

• Факультет хімічних технологій та екології (ХТ та Е)
• Факультет фармації та біотехнології (Ф та БТ)
• Факультет харчових та хімічних технологій (Х та ХТ)
• Факультет комп’ютерних наук та інженерії (КН та І)
• Факультет економіко-гуманітарних наук та права (ЕГН та П)
• Центр доуніверситетської підготовки

ННІ УДХТУ, маючи вищій IV рівень акредитації, випускає висококваліфікованих фахівців і науковців за 38 спеціальностями (бакалаври, спеціалісти і магістри) з таких напрямків:

• А та КІТ – автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка
• АВП – автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології (автоматизація виробничого процесу)
• АЕ – атомна енергетика
• АТ – стратегічна логістика автомобільного транспорту
• БА – економічна безпека та бізнес-аналітика
• БМІ – біомедична інженерія
• БТ – біотехнологія та біоінженерія
• ВП – видавництво та поліграфія
• Г – хімічні технології переробки еластомерних матеріалів технічного, медичного та побутового призначення
• ГРС – готельно-ресторанна справа
• Д – дизайн
• Е – технічна електрохімія
• ЕК – економіка підприємства
• ЕМ – електронний маркетинг
• ЕПХТ – електрохімія та природоохоронні хімічні технології
• ЕТ – електротехніка
• ЕТТ – теплоенергетика
• ЖР – журналістика, реклама та зв'язки з громадськістю
• ІВ – інжинірінг пакувальних виробів
• Ів Мен – івент менеджмент
• ІО – інжинірінг виробничих об'єктів
• ІП – інжинірінг харчових продуктів
• ІПЗ – інженерія програмного забезпечення
• К – захист і карантин рослин
• КБ – кібербезпека в комп’ютерних мережах
• КІ – комп'ютерна інженерія
• КІБ – економічна кібернетика
• КН – комп’ютерні науки
• КС – інтелектуальні комп'ютерні системи та мережі
• М – обладнання нафтохімічних виробництв
• МВПВ – матеріали видавничо-поліграфічних виробництв
• МЕН – менеджмент організацій і адміністрування
• МЕХ – галузеве машинобудування
• МІТ – метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка
• МП – комп'ютерне проектування та експлуатація обладнання для переробки полімерних виробництв
• МР – маркетинг
• МС – метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка
• МФ – обладнання фармацевтичних і біотехнологічних виробництв
• НРЕ – хімічні технології неорганічних речовин, рідкісних, розсіяних елементів і наноматеріалів
• О – хімічні технології органічних речовин
• ОНС – екологія
• П – хімічні технології синтетичних і природних полімерів, лакофарбових і композиційних матеріалів
• ПВ – інноваційна інженерія полімерних виробництв
• ПО – професійна освіта (аграрне виробництво, переробка сільськогосподарської продукції та харчові технології)
• ПП – хімічні технології переробки полімерних, композиційних і наноматеріалів
• ПС – практична психологія
• ПТБ – підприємництво, торгівля та біржова діяльність
• ПХТ – природоохоронні хімічні технології
• Р – фізична реабілітація
• СО(а) – середня освіта (англійська мова і література та друга західноєвропейська мова)
• СО(у) – середня освіта (українська мова та література)
• СП – соціальне підприємництво
• Т – туризм
• ТВ – хімічні технології в'яжучих матеріалів
• ТВВ – технології питної води та промислової водопідготовки
• ТД – хімічні технології та дизайн виробів із кераміки, скла та будівельних матеріалів
• ТЕ – технологічна експертиза та безпека харчової продукції
• ТЖ – технології жирів і жирозамінників
• ТК – хімічні технології кераміки
• ТМ – технології машинобудування
• ТС – хімічні технології (та дизайн) кераміки, скла та скловидних покриттів
• ТХ – технологія хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів
• УЯ – управління якістю
• Ф – фармація, промислова фармація
• ФІЛ — філологія (англійська та дві західноєвропейські мови (переклад включно))
• ФІН – фінанси та кредит
• ФК – фізична культура
• ХВ – інноваційна інженерія харчових виробництв
• ХДК – хімічні технології харчових добавок і косметичних засобів
• ХМ – комп'ютерне проектування промислового обладнання
• ХП – хімія харчових продуктів
• ХТАЕ – хімічні технології альтернативних енергоресурсів
• ХТП – хімічні технології палива та вуглецевих матеріалів
• ЦБ – цивільна безпека
• ЮСОМ – ювелірне, стоматологічне та ортопедичне матеріалознавство

• Український державний університет науки і технологій
• Список вишів, що готують спеціалістів з видавничо-поліграфічної справи

• Офіційний сайт УДХТУ [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт кафедри хімічного машинобудування УДХТУ [Архівовано 2 серпня 2008 у Wayback Machine.]