Хань Сун

Хань Сун
韩松
Хань Сун на Азійсько-Тихоокеанському науково-фантастичному конвенті в Пекіні. Травень 2018
Ім'я при народженнікит. 韩松
Народився28 серпня 1965(1965-08-28) (59 років)
Чунцін, КНР
ГромадянствоКНР КНР
Національністьхань
Місце проживанняПекін[1]
Діяльність
Alma materУханьський університет
ЗакладСіньхуа[1]
Мова творівкитайська
Роки активності1985 —дотепер
Жанрнаукова фантастика
Magnum opus«Метро» (кит. 地铁)
«Екзорцизм» (кит. 驱魔)
Нагороди
  • Премія «Гравітація»

Хань Сун (кит. 韩松, піньїнь: Hán Sōng, нар. 28 серпня 1965) — китайський журналіст агенції новин Сіньхуа, відомий письменник-фантаст, багаторазовий лауреат премій «Галактика» та «Туманність».

Життя

[ред. | ред. код]

Хань Сун народився 28 серпня 1965 року в Чунціні, Китайська Народна Республіка.

1984 —1991 рр. він навчався в Уханьському університеті. 1988 року отримав ступінь бакалавра з англійської мови, 1991 року закінчив факультет журналістики. Має ступінь магістра права.[2][3]

Хань Сун працював репортером в державній центральній інформаційній агенції Сіньхуа, заступником головного редактора та виконавчим редактором шанхайського журналу «Східний світогляд» (кит. 瞭望东方周刊). Обіймав посади редактора зовнішньополітичного відділення та заступника директора китайського бюро агенції Сіньхуа. Член Комуністичної партії Китаю.[3]

Він багато пише про нові події в галузі науки і культури, успіхи соціального розвитку. Деякі з його публікацій виходять окремими виданнями, наприклад, «Клони» (кит. 人造 人, 1997) про успіхи клонування.[4]

Творчість

[ред. | ред. код]

Першою публікацією Ханя стало оповідання «Перший епізод» про китайського космонавта на Місяці, що було опубліковано в китайському часописі «Світ наукової фантастики» 1985 року.[5]

1991 року у тайваньському журналі «Міраж» (кит. 幻象) вийшло його оповідання «Надгробки Всесвіту» (кит. 宇宙墓碑), в КНР ця збірка була під забороною протягом десяти років, оскільки вважалася занадто песимістичною.[6] Забороненим лишається опубліковане в мережі оповідання «Моя батьківщина не мріє» (кит. 我的祖国不做梦) [7], в якому авторитарна держава контролює своїх громадян за допомогою наркотичних препаратів і покращує їхню працю введенням до лунатичного стану.

1999 року він опублікував публіцистичну збірку «Маніфест уяви» (кит. 想像力宣言), в якій критикував деспотизм, що не дозволяє людям вільно володіти своєю уявою.

Хань Сун відомий своєю антиамериканською позицією. 2000 року він видав роман «Подорож на Захід 2066 року» (кит. 2066年之西行漫记, в якому зображений занепад і ізоляція Сполучених Штатів, тоді як Китай відіграє в світі панівну роль. За рік до трагедії 11 вересня Хань Сун описав руйнацію веж-близнюків Всесвітнього торгового центру внаслідок терористичних дій. 2011 року роман перевидано під назвою «Марс сяє над Америкою» (кит. 火星照耀美国), що пародує назву роману Едгара Сноу «Червона зірка над Китаєм».[6][8]

Хань Сун з 2001 року є членом Спілки письменників Китаю[3] та Асоціації китайських письменників-фантастів.

Значна увага у творчості Хань Суна приділяється апокаліптичним наслідкам діяльності людства. Так, в романі «Червоний океан» (кит. 红色海洋, 2004)" йдеться про світ, в якому внаслідок ядерної війни і екологічної катастрофи відбуваються такі кліматичні зміни, що генетично модифіковані люди змушені переселитися на океанське дно.

2010 року Хань Сун привернув увагу китайської науково-фантастичної спільноти своїм знаменитим романом «Метро» (кит. 地铁), що складається з п'яти сюжетно пов'язаних повістей про пекінський метрополітен. У творі, де група китайських дослідників, чиї предки покинули Сонячну систему, повертається на Землю і вивчає китайську історію і культуру в тунелях підземки, метафорично зображені модернізаційні перегони Китаю, неконтрольований рух в майбутнє. Сам Хань Сун є прихильником особливого китайського шляху і не підтримує західноорієнтований напрямок розвитку країни. Як пише China Daily, Хан відчуває себе «вірним націоналістом в серці», але критично ставиться до бажання Китаю вестернізувати якнайшвидше, вважає «швидкий розвиток невідповідним основним азійським цінностям» і побоюється, що «прийняття китайцями чужорідної науки, технології та модернізації перетворить їх в монстрів».[6][8]

2016 року вийшла збірка оповідань Хань Суна «Перероблена цегла» (кит. 再生砖), присвячена реконструкції районів, що постраждали від землетрусу у 2008 році у Сичуані.

31 травня 2018 року відбулась Друга церемонія нагородження китайською літературною премією Цзіндун (кит. 第二届京东文学奖) на якій Хань Сун виграв премію в категорії «Наукова фантастика» за роман «Екзорцизм» (кит. 驱魔, 2017).[9]

19-20 травня 2018 року під час Першого Азійсько-Тихоокеанського науково-фантастичного конвенту в Пекіні Хань Сун отримав премію «Гравітація» за найкращий роман «Екзорцизм», а також розділив з Чжоу Вень премію за найкраще оповідання «Увертюра до Свята весни»[10]

Нагороди і визнання

[ред. | ред. код]
  • 1989 Премія «Галактика» (відмінна робота) «Закон неба» (кит. 天道)[11]
  • 1995 Премія «Галактика» (друга премія) «Перетин без відповіді» (кит. 没有答案的航程)[11]
  • 2002 Премія «Галактика» (вибір читачів) «Вода під небом» (кит. 天下之水)[11]
  • 2005 Премія «Галактика» (вибір читачів) «В раю метро немає» (кит. 天堂里没有地下铁)[11]
  • 2009 Премія «Галактика» (вибір читачів) «Вілла «Зелений Берег» (кит. 绿岸山庄)[11]
  • 2010 Премія «Туманність» найкращому письменнику[12]
  • 2011 Премія «Туманність» за найкраще оповідання «Перероблена цегла» (кит. 再生砖)[13]
  • 2013 Премія «Галактика» за найкраще оповідання «Вік старості» (кит. 老年时代)[14]
  • 2014 Премія «Галактика» за найкращу науково-фантастичну книгу «Надгробки Всесвіту» (кит. 宇宙墓碑)
  • 2017 Премія «Туманність» за найкращий роман «Екзорцизм» (кит. 驱魔, 2017)[15]
  • 2018 Премія «Гравітація» за найкращий роман «Екзорцизм»
  • 2018 Премія «Гравітація» за найкраще оповідання «Увертюра до Свята весни» (кит. 春节序曲, 2017)
  • 2018 Літературна премія Цзіндун в категорії «Наукова фантастика» за роман «Екзорцизм»

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • 2000 «Марс сяє над Америкою: Подорож на Захід 2066» (кит. 火星照耀美国 : 2066 年之西行漫记)
  • 2004 «Червоний океан» (кит. 红色海洋)
  • 2010 «Метро» (кит. 地铁)
  • 2010 «Соліст»  (кит. 独唱者)
  • 2012 «Швидкісна залізниця» (кит. 高铁)

Трилогія «Лікарня»:

  • 2016 «Лікарня» (кит. 医院)
  • 2017 «Екзорцизм» (кит. 驱魔)

Оповідання та повісті

[ред. | ред. код]
  • 1991 «Надгробки Всесвіту» (кит. 宙墓碑)
  • 1998 «Дві маленькі пташки» (кит. 两只小鸟)
  • 2002 «Колесо Самсари» (кит. 噶赞寺的转经筒)
  • 2001 «Водні люди» (кит. 水栖人)
  • 2003 «Моя батьківщина не мріє» (кит. 我的祖国不做梦)
  • 2003 «Велика стіна» (кит. 长城)
  • 2003 «Аварія в метро» (кит. 地铁惊变)
  • 2005 «Пасажири та Творці» (кит. 乘客与创造者)
  • 2010 «Перероблена цегла» (кит. 再生砖)
  • 2011 «Вся вода у світі»  (кит. 天下之水)
  • 2011 «Земля пласка» (кит. 世界是平的)
  • 2012 «Вік старості» (кит. 老年时代)
  • 2013 «Фундаментальна природа Всесвіту» (кит. 宇宙的本性)
  • 2015 «Перевірка безпеки» (кит. 安买)
  • 2016 «Селінджер і корейці» (кит. 塞林格與朝鮮人)
  • 2017 «Увертюра до Свята весни» (кит. 春节序曲)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://web.archive.org/web/20160304032755/http://www.timeoutbeijing.com/features/Books__Film/11075/Han-Song-interview.html
  2. ↑ Han Song interview (англ.). Time Out Beijing. 1 березня 2011. Архів оригіналу за 21 квітня 2014.
  3. ↑ а б в 韩松 (1965～). chinawriter.com.cn (кит.). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
  4. ↑ 韩松 （科幻作家）/ Хань Сун (письменник-фантаст) (кит.). Baidu Baike. Процитовано 27 серпня 2018.
  5. ↑ Хань Сун (25 квітня 2018). 韩松：享受想象力的盛宴 (Хань Сун: Насолода святом фантастики). chinawriter.com.cn (кит.). Wenyi Daily. Процитовано 27 серпня 2018.
  6. ↑ а б в Chitralekha Basu (18 березня 2011). The future is now (англ.). China Daily. Архів оригіналу за 22 березня 2011.
  7. ↑ Хань Сун. 我的祖国不做梦 (Моя батьківщина не мріє)
  8. ↑ а б Clarissa Sebag-Montefiore (25 березня 2012). Cultural Exchange: Chinese science fiction's subversive politics (англ.). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 10 березня 2017.
  9. ↑ 第二届京东文学奖获奖作品揭晓 / Оголошено переможців Другої літературної премії Цзіндун (кит.). Сіньхуа. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 27 серпня 2018.
  10. ↑ Yang Yang (24 травня 2018). Han Song's sci-fi novel wins award (англ.). China Daily. Архів оригіналу за 24 травня 2018.
  11. ↑ а б в г д 历年科幻银河奖获奖名单 (Лауреати премії «Галактика») (кит.). 科幻世界 (Світ наукової фантастики). 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2013.
  12. ↑ Fang Yang (9 серпня 2010). Awards for Chinese-language science fictions announced (англ.). Xinhua. Архів оригіналу за 13 серпня 2018.
  13. ↑ Sci-fi writing awards given (англ.). China Daily. 17 листопада 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2018.
  14. ↑ 第25届中国科幻银河奖颁奖词 (25-та церемонія вручення премії «Галактика») (кит.). 科幻世界 (Світ наукової фантастики). 25 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2017.
  15. ↑ Yang Yang (21 листопада 2017). Han Song's sci-fi novel wins top award (англ.). China Daily. Архів оригіналу за 14 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Summary Bibliography: Han Song (англ.). The Internet Speculative Fiction Database. Процитовано 27 серпня 2018.
  • Han Song (англ.). The Encyclopedia of Science Fiction. 11 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
  • Han Song (translated by Ken Liu) (1 серпня 2015). Security Check (англ.). Clarkesworld Magazine. Процитовано 27 серпня 2018.
  • Han Song (translated by Ken Liu) (2016). Salinger and the Koreans (PDF) (англ.). Guggenheim Museum Publications. Процитовано 27 серпня 2018.
  • Han Song (2009). The Apex Book of World SF: Volume 1 / The Wheel of Samsara (англ.). Apex Publications. Процитовано 27 серпня 2018.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хань_Сун&oldid=42014293