Харківська фортеця
| Харківська фортеця | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| діорама «Харківська фортеця». Художники Л. Шматько, І. Карась. | ||||
49°59′23″ пн. ш. 36°13′53″ сх. д. / 49.989777777778° пн. ш. 36.231361111111° сх. д. | ||||
| Тип | фортеця | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Харків | |||
| Перша згадка | 1656 рік | |||
| Будівництво | 1652 рік — 1654 рік | |||
| Стан | втрачена | |||
  Харківська фортеця (Україна) | ||||
 | ||||
Харківська фортеця — полкова фортеця, побудована на Слобожанщині у 1654 році.
Перша оборонна споруда Харківської фортеці була зведена на пагорбі, що нині має назву Університетська гірка, біля місця злиття річок Лопань та Харків. З півдня, сходу та заходу була захищена річками. З півночі від укріплень був густий ліс.
Мало перш за все оборонне значення. Заснована як прикордонне поселення після Переяславської угоди, мала виконувати прикордонні функції на межі Московського царства, Речі Посполитої та Гетьманщини.
Фортеця виникла на основі поселення в місці злиття річок Лопань та Харків. Засновниками поселення була група козаків на чолі з Іваном Каркачем. У 1656 році московський цар Олексій Михайлович відрядив до Харкова Воїна Селіфонтова для перебудови фортеці за московським зразком. 28 березня 1656 року московський князь скерував чугуївському воєводі Сухотіну наказ про будівництво укріплень на місці козацького поселення.
У 1709 році втратила своє прикордонне значення.
У другій половині XVII століття за описом мала форму, схожу на прямокутник. Мала 10 башт: 3 надворітних, 3 проміжних та 4 кутових. Огороджена ровами та валами з усіх боків, крім західного, розташованого на підвищенні. Стіни зведені з дерева.[1]
- Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. Історичний нарис.
- Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х. : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — ISBN 5-7707-4256-9.