Хатні тварини

Ха́тні твари́ни, також дома́шні вихова́нці або домашні чи ха́тні улю́бленці, рідше — твари́ни-компаньйо́ни^[1][2][3][4] — свійські тварини, яких людина тримає в оселі задля спілкування та отримання позитивних емоцій. Більшість вважають їх за своїх друзів, з якими можна провести вільний час вдома. Домашні улюбленці протиставляються домашнім тваринам або одомашненим тваринам — такі мають сільськогосподарське значення, люди їх розводять задля отримання вигоди, зазвичай, м'ясо-молочної продукції, вовни, як робочу худобу тощо.

Традиційними та найбільш поширеними хатніми тваринами є коти і собаки. Рідше серед тварин-компаньйонів трапляються птахи (переважно папуги, канарки та свійські голуби), гризуни(найчастіше хом‘яки і морські свинки), риби тощо. Ще рідше тваринами компаньйонами виступають мавпи, лисиці (два види — одомашнена чорно-бура лисиця та лисиця фенек), рептилії (сухопутні черепахи, рідше змії, ящірки, крокодили), їжаки або членистоногі (наприклад, павук-птахоїд, мадагаскарський співочий тарган).

Інколи межа вигоди чи задоволення нечітка: до певної міри за тварин-компаньйонів можна також визначити й коня, віслюка, верблюда, слона (в Індії), а також ламу (у Південній Америці) у разі, якщо цих тварин тримають задля спілкування, а не як робочу худобу, але їх ще зазвичай не утримують всередині оселі. У багатьох казках та легендах фігурують коні — нерідко чарівні — наділені інтелектом і здатні спілкуватися з вершником людською мовою, тобто практично є друзями вершників, а не просто живим транспортом. Коней нині багато хто також заводить саме як тварин-компаньйонів (у сучасному розумінні цього терміну). Традиція ж утримання слонів у цій якості (наприклад, як культових тварин) в Індії достатньо давня.

Найпопулярніші домашні вихованці відрізняються своїм толерантним ставленням до людини та грайливим характером, мають привабливий зовнішній вигляд, також можуть підняти настрій.

Тварини-компаньйони стали частиною людської цивілізації давно. Зокрема, собаки ще в епоху кам'яної доби стали супутниками людей на полюванні. Кішка (за наявними даними) була одомашнена приблизно 9500 років тому. Тоді ж були одомашнені кінь і верблюд.

Однією з найдавніших порід собак, яку розводили як тварин-компаньйонів, є пекінес. Згідно з генетичними дослідженнями, еволюційний вік пекінеса становить близько 2000 років.

Вважається, що утримання у будинку тварин-компаньйонів сприятливо позначається на стані здоров'я їхніх господарів^[5]. Перебування в домівці тварини-компаньйона допомагає знизити вплив стресу для людей, які люблять присутність тварин у своєму оточенні.

Так, вигулюючи собаку, її господар фактично займається фізичними вправами та дихає свіжим повітрям, а крім того в умовах міського середовища таким чином забезпечується соціальна взаємодія з іншими любителями собак, які також вигулюють своїх собак у певних відведених для цього місцях.

У країнах Європи, крім місцевих нормативних документів, поводження з хатніми тваринами регулює розроблена наприкінці 1980-х років Європейська конвенція про захист тварин, ратифікована 19 державами^[6][7][8]. При цьому Україна була останньою з них: документ був підписаний 5 липня 2011-го, а ратифікований 9 січня 2014-го (чинности набрав 1 серпня того самого року).

Останнім часом (починаючи з 2017 року, за даними Американської асоціації продуктів для тварин)^[9] набирає популярності тренд олюднення домашніх улюбленців. Власники все частіше називають себе «батьками», а процес взяття тварини з притулку чи з розплідника «всиновленням». Ця течія підтримується виробниками товарів та послуг для тварин і як відгук на запит клієнтів, і як можливість відкрити для себе новий ринок: послуг, одягу, аксесуарів та смаколиків, які раніше асоціювалися здебільшого з дітьми^[10].

Ця течія також сприяє гуманнішому ставленню до тварин в цілому, в тому числі й до безпритульних. Покоління міленіалів бажає для своїх улюбленців такого самого рівня життя, який мають вони самі^[11]. Таке ж відношення активно прищеплюється (здебільшого у США) і до тварин без господарів, допомога яким показується у контексті, схожому на допомогу людям-безхатченкам^[12].

Критики називають олюднення маркетинговою стратегією, в якій, замість вивчення психології тварин та їхніх відмінних від людських потреб, власники проєктують на них власне бачення та власні бажання, занадто і неправильно опікуючи своїх домашніх тварин і не приділяючи уваги проблемам тварин на вулиці^[13].

Деякі критики пов'язують цю течію з рухом чайлдфрі, вважаючи тварин замінниками дітей^[14], застерігають від застосування зайвих косметичних процедур^[15] та перенесення особливостей людського харчування та лікування на фізіологію тварин^[16].

Українські виробники випускають однаковий одяг для улюбленців та власників (в основному, для собак та у спортивному стилі) для прогулянок, а також аксесуари для людей, що пасують для нашийників собак. Також набирають популярності нашийники з героями коміксів та мультфільмів — темами принтів, які раніше використовували у дитячому одязі.

Деякі експерти пов'язують правки до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»^[17], прийняті у 2017 році із світовим трендом олюднення тварин та гуманнішого ставлення до них.

• 
  Трирічний голландський кролик з відвислими вухами
• 
  Павук-птахоїд — екзотичний домашній улюбленець
• 
  Хом'як

• Патологічне накопичення тварин
• Всесвітній день тварин