Цинкеніт
| Цинкеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Zkn[2] |
| Хімічна формула | Pb₉Sb₂₂S₄₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.JB.35a[3] |
| Dana 8 | 3.8.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 173d |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Johann Karl Ludwig Zinckend[3] |
| Типова місцевість | Graf Jost-Christian mined[3] |
 Цинкеніт у Вікісховищі | |
Цинкеніт (англ. zinckenite, zinkeniete; нім. Zinckenit m) — мінерал, стибієва сульфосіль свинцю.
Названий за прізвищем німецького мінералога Й. Г. Л. Цінкена (J.G.L.Zincken), G.Rose, 1826.
Синоніми: блиск свинцево-стибієвий.
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. К. Лазаренком: Pb6Sb14S27.
- 2. За К.Фреєм: PbSb4S7 Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: PbSb2S4.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Pb9Sb22S42. Sb частково заміщується на As (вміст As до 5,6 %).
Містить (%): Pb — 32,60; Sb — 44,70; S — 22,70. Домішки: Ag, Cu, Fe, As.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Псевдогексагональний. Форми виділення: голчасті утворення, стовпчасті і радіальноволокнисті променисті аґреґати, іноді недосконалі кристали, довгопризматичні з вертикальною штриховкою на гранях призм. Спайність недосконала. Спостерігаються двійники і трійники. Густина 5,30-5,36. Тв. 3,0-3,5. Колір і риса сталево-сірі. Злом нерівний. Блиск металічний. Іноді помітна гра кольорів. Непрозорий. В аншліфі білий. Анізотропний.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в свинцево-цинкових родовищах разом з антимонітом, сульфідами свинцю, ґаленітом, халькопіритом, джемсонітом, буланжеритом. Рідкісний. Знахідки: Вольфсбурґ (Гарц, ФРН); шт. Арканзас і шт. Колорадо (Сен-Жан), США; Оруро (Болівія).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють: цинкеніт арсенистий (різновид цинкеніту, який містить до 6 % As).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цинкеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цинкеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
