Цинодонти

Цинодонти Період існування: 260–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N пізній перм — наш час
Реконструкція скелету Belesodon magnificus у Музеї природничої історії в Штутгарті
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клада:	Терапсиди (Therapsida)
Клада:	Eutheriodontia
Клада:	Цинодонти (Cynodontia) Owen, 1861
Родини
див. текст
Вікісховище: Cynodontia

Цинодонти (Cynodontia) — група терапсид (Therapsida). Поряд з нині повністю вимерлими видами найдавніших ссавців від цинодонтів пішли і сучасні ссавці.

Перші цинодонти з'явилися приблизно 270 мільйонів років тому у пермському періоді. Цинодонти жили на всіх континентах. Ці тварини пережили масове вимирання видів, яке відбувалося наприкінці пермського періоду і швидко адаптувалися до систематичних нерізких змін умов навколишнього середовища у тріасовому періоді, тобто пройшли шлях розвитку, який увінчався появою перших ссавців. Ті цинодонти, з яких не розвинулися ссавці, ймовірно, продовжували існувати до нижнього крейдяного періоду.

Ця група ящерів мала ряд спільних ознак з тероцефалами, разом з якими утворює таксон евтеріодонтів. Монофілія (походження таксона від одного загального предка) цих груп добре підтверджується 27 синапоморфіями (синапоморфія = схожість декількох порівнюваних груп за похідним станом ознаки), які найчастіше відносяться до черепа. Черепи цинодонтів і тероцефалів схожі за своєю будовою з черепами ссавців: скроневі області широкі, вилична дуга дуже виступає, морда найчастіше низька. За винятком процинозуха і його родичів, у всіх цинодонтів наявне вторинне піднебіння, що розділяє дихальні шляхи і стравохід. Піднебінний отвір відсутній. Задня частина крилоподібної кістки цих ящерів вже не доходить до квадратної кістки. У цинодонтів сильно зменшені квадратно- вилична кістка, відсутня у ссавців та квадратна кістка, яка перетворилася у ссавців у коваделко, вушну кісточку. На великій, плоскій потилиці представників цієї групи звірозубих ящерів поступово розвинувся парний атлантопотиличний суглоб ссавців.

Найбільшою частиною нижньої щелепи цинодонтів є зубна кістка. Більш дрібні кістки, розташовані за нею, надалі продовжили деградувати. За іклами на нижній щелепі слідують 7-13 широких корінних зубів з численними горбиками. У деяких цинодонтів корінні зуби вже діляться на малі (премоляри) та великі (моляри).

Повних кістяків було знайдено небагато. Ймовірно, ці тварини найчастіше мали короткий хвіст. При цьому в скелетах всіх цинодонтів постійно присутні 4 крижових хребці. Кінцівки, плечовий і тазовий пояси цієї групи ящерів і ссавців вже схожі між собою, проте число фаланг пальців стопи у цинодонтів, як і у рептилій, ще занадто велике в порівнянні з ссавцями (формула фаланг: 2,3,4,4,3) .

Цинодонти були яйцекладними, як і сучасні однопрохідні ссавці і рептилії. При цьому більшість вчених припускає наявність у них хутрового покриву. Також вважається, що вони були вже теплокровними.

Палеонтологи припускають, що в більшості своїй цинодонти були хижаками, проте деякі з них були рослиноїдними.

Кладограма, що зображує еволюційні зв'язки за Ruta, Botha-Brink, Mitchell and Benton (2013):^[1]

• Hopson, J.A.; Kitching, J.W. (2001). A probainognathian cynodont from South Africa and the phylogeny of non-mammalian cynodonts. Bull. Mus. Comp. Zool. 156: 5—35.
• Davis, Dwight (1961). «Origin of the Mammalian Feeding Mechanism». Am. Zoologist, 1:229-234.
• Palaeos cynodonts
• Phylogeny of Cynodonts
• Bennett and Ruben 1986. The Metabolic and Thermoregulatory Status of Therapsids

Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Ruta, M.; Botha-Brink, J.; Mitchell, S. A.; Benton, M. J. (2013). The radiation of cynodonts and the ground plan of mammalian morphological diversity. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 280 (1769): 20131865. doi:10.1098/rspb.2013.1865. PMC 3768321. PMID 23986112.