На турнірі спортсмени змагаються за звання чемпіона світу у категоріях: одиночне фігурне катання (серед чоловіків і жінок), парне фігурне катання і спортивні танці на льоду. Як правило, змагання проводиться у березні.
Перший чемпіонат був проведений у 1896 році в Санкт-Петербурзі за ініціативою В'ячеслава Срезневського. Спочатку змагалися лише чоловіки в одиночній програмі. Правил, що регламентують участь жінок, не було — так що у 1902 році Медж Сайерс-Кейв змагалася на рівні з чоловіками і завоювала срібло. Багато хто, включаючи чемпіона Ульріха Сальхова, вважали, що вона заслуговує золотої медалі. Після цього жінкам було заборонено брати участь в чоловічій програмі, і у 1906 році в програмі з'явилося жіноче одиночне катання. Перші змагання серед пар були проведені на чемпіонаті 1908 року. На чемпіонаті 1930 року вперше проводилися змагання з трьох дисциплін в одному місці, цей же чемпіонат став першим, проведеним не в Європі. Змагання зі спортивних танців вперше були офіційно проведені у 1952 році.
Спочатку судді запрошувалися господарями Чемпіонату і найчастіше були з цієї ж країни. Це могло призводити до необ'єктивного суддівства. На Чемпіонаті 1927 року, що проходив у Норвегії, троє з п'яти суддів були з цієї країни, і віддали перше місце співвітчизниці Соні Гені, а судді з Австрії та Німеччини віддали перше місце попередній чемпіонці, австрійці Гермі Планк-Сабо. ІСУ запровадив правило, згідно з яким допускається не більше одного судді з країни.
У 1960 році було обмежено кількість учасників від однієї країни — максимум три учасники в одній дисципліні. У 1991 році було виключено обов'язкову програму. З 1996 року запроваджено вікові обмеження для учасників Чемпіонату світу. Для участі в нинішньому Чемпіонаті вони повинні досягти 15 років на 1 липня минулого року. Шестибальну систему оцінок було скасовано у 2004 році. Починаючи з 2005 року виступи фігуристів оцінювали за новою системою суддівства.
Через велику кількість учасників на Чемпіонатах, іноді змагання включало кваліфікаційний раунд для жіночого та чоловічого одиночних програм, окрім звичайних короткої та довільної програм. Після чемпіонату 2006 року в Калгарі, конгрес ІСУ проголосував за скасування кваліфікаційного раунду. Після короткої програми по 24 найкращих одиночних учасників і 20 найкращих пар продовжують довільну програму. У спортивних танцях також найкращі 20 пар після короткого танцю продовжують змагання у довільному танці.
З 2010 року учасники повинні у попередніх змаганнях у короткій та довільній програмах перевершити мінімум TES:
Спортсмени беруть участь у Чемпіонаті за національним принципом. Кожна національна організація фігурного катання, що входить в ІСУ, за замовчуванням має право виставити одного спортсмена в одиночних видах і команду у парних. Деяким країнам дозволено виставляти 2 або 3 учасників в дисципліні, в залежності від того, наскільки успішним був виступ на попередньому чемпіонаті. Максимальне представництво від однієї країни в одній дисципліні — три учасники/пари. Право висувати на наступний Чемпіонат більше одного учасника/пари надається в залежності від зароблених фігуристами місць на поточному Чемпіонаті:
Кількість одиночників/пара на поточному чемпіонаті
3 одиночники/пари на наступному чемпіонаті
2 одиночники/пари на наступному чемпіонаті
1
Перше або друге місце
Перші 10 місць
2
Сума місць менше або дорівнює 13
Сума місць менше або дорівнює 28
3
Сума найкращих двох місць менше або дорівнює 13
Сума найкращих двох місць менше або дорівнює 28
При цьому учасники, яких відібрали в довільну програму (довільний танець), але які посіли місця нижче 16-го, отримують 16 балів, а ті, які не пройшли в довільну — 18 балів (танцюристи, які не пройшли в оригінальний танець, отримують по 20 балів).
Хто конкретно від кожної країни братиме участь у Чемпіонаті визначається національними регулюючими органами на підставі результатів спортсменів у сезоні на внутрішніх або міжнародних змаганнях. Усім спортсменам, які беруть участь у турнірі, повинно виповнитися 15 років на 1 липня року, що передує року проведення чемпіонату.
Однак, з сезону 2010—2011, частина учасників повинні проходити кваліфікацію для отримання допуску до виконання короткої програми/танцю. Скільки учасників/пар, безпосередньо, від кожної країни потрапить до змагання, а скільки будуть проходити кваліфікацію перед турніром, визначається за таким принципом: у перший сегмент змагань, безпосередньо, країни можуть виставити стільки учасників, скільки їхніх представників знаходилося на перших 18-ти місцях у одиночників, 12-ти в парах і 15-ти в танцях на попередньому Чемпіонаті. Якщо, створюється ситуація, коли всі учасники попереднього Чемпіонату від країни увійшли в перші 18 (12,15) місць, але по першому пункту відбору (див. таблицю) у країни є право виставити менше число учасників на поточний Чемпіонат, то вільне місце віддається країні, спортсмен/пари якої посів на попередньому Чемпіонаті наступне за порядком місце.
Решта учасники виконують свої довільні програми (танці) у кваліфікаційному сегменті, і з них перші 12 місць одиночників, 8 пар і 10 танцювальних дуетів допускаються до основних змагань.
Так, на Чемпіонаті світу 2011 такі країни заявляють більше одного учасника:
_(5).jpg)
.svg){kind=small}
Канада 
Японія 
США 
КНР 
Росія .svg){kind=small}
Бельгія 
Чехія 
Франція 
Італія 
Швеція 
Фінляндія 
Південна Корея 
Німеччина 
Угорщина 
Ізраїль .svg){kind=small}
Велика Британія _(10).jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Австрія
СРСР 
СНД 
НДР.svg){kind=small}
Швейцарія
Іспанія
Казахстан
Норвегія
Польща
Україна
