Чехословацький антикомуністичний опір

Чехословацький антикомуністичний рух опору — діяльність деяких організацій та персоналій повоєнної Чехословаччини, яка була спрямована на боротьбу з комуністичною ідеологією. В літературі та архівах також вживається назва Третій опір — на противагу Першому, який утворився під час Першої світової війни, метою якого було послаблення Австро-Угорської імперії та створення незалежної Чехословаччини, та Другому, який функціонував як антинацистський опір в 1939—1945 роках. Третій опір почав формуватись безпосередньо після Лютневого заколоту в Чехословаччині в 1948 році. Основна діяльність зменшилась до 1956 року, хоча остаточним завершенням діяльності опору вважається період Оксамитової революції.^[1][2]

Перший закон, який засуджував комуністичний режим в Чехословаччині був Закон про незаконність комуністичного режиму та спротив йому (№ 198/1993) (чеськ. Zákon o protiprávnosti komunistického režimu a o odporu proti němu), прийнятий 9 липня 1993 року Парламентом Чехії. У законі, стверджується, що комуністичний режим, який панував у Чехословаччині з 25 лютого 1948 року по 17 листопада 1989 року , був злочинним, нелегітимним і осудливим (§ 2, п. 1) і що Комуністична партія була (як і подібні організації, засновані на її ідеології) злочинною організацією (§ 2). Практичне значення закону мають такі частини:

• § 3, який говорить, що опір громадян проти цього режиму був законним, справедливим, морально виправданим і гідним поваги (навіть у випадку опору та союзу з іноземною державою).
• § 5, згідно з яким період комуністичного режиму не зараховується до строку давності кримінальних злочинів, якщо режим перешкоджав їх розслідуванню
  

З фінансової точки зору найбільш важливим можна вважати § 8, який уповноважує уряд Чеської Республіки встановлювати одноразові або постійні доплати до пенсії, які мають на меті матеріально компенсувати невдоволення громадян, які постраждали під час режиму^[3].

20 липня 2011 року Парламент Чеської Республіки схвалив Закон № 262/2011 «Про учасників опору та спротиву комунізму» (чеськ. Zákon o protikomunistickém odboji a odporu), який набув чинності 17 листопада 2011 року, тобто символічно в річницю падіння комунізму в Чехословаччині.^[4]
Згідно з цим законом, опором та протидією комунізму вважається така діяльність, яка здійснювалася в період з 25 лютого 1948 р. по 17 листопада 1989 р., яка була вмотивована «політичними, релігійними чи морально-демократичними переконаннями» і водночас розвивалася з метою «усунути, суттєво послабити або порушити або іншим чином заподіяти шкоду комуністичній тоталітарній владі в Чехословаччині та відновити свободу і демократію» (§ 2). Для того, щоб будь-яка антикомуністична діяльність була визнана опором і протидією комунізму, вона також повинна відповідати одній із таких форм (§ 3):

• пункт 1: збройна боротьба проти комуністичного режиму в Чехословаччині, здійснення диверсій, співпраця з зовнішньою розвідкою демократичної держави, контрабанда або перетин державних кордонів з метою участі в опорі, або інші прояви хоробрості на підтримку збройних дій. За цю діяльність також можна отримати статус ветерана війни (§ 5);
  
• пункт 2: безперервна, довгострокова або іншим чином значна активність:
  

а) В авторстві петицій і публічних заяв, або їх друк і розповсюдження
б) В організації публічних виступів проти комуністичного режиму, або в іншій явно антикомуністичній діяльності
в): У політичній чи журналістській діяльності або в іншій явно вираженій антикомуністичній діяльності, яка здійснювалась за кордоном;

• пункт 3: активна участь у діяльності групи, члени якої здійснювали будь-яку з перерахованих вище дій;
• пункт 4: обіймання державних посад, які перешкоджали збереженню комуністичного режиму, якщо їх носій постраждав від серйозної форми переслідування щодо них;
• пункт 5: вищезазначена діяльність здійснювалася до 25 лютого 1948 року, якщо ця діяльність була пов'язана з ризиком, подібним до ризику після 25 лютого 1948 року.
  

Водночас закон передбачає (§ 4), що посвідчення учасника опору комунізму не може бути видано тим особам, які співпрацювали з комуністичними органами безпеки (Служба Державної безпеки Чехословаччини), були членами Комуністична партія Чехословаччини Комуністичної партії Чехословаччини, чи інших комуністичних організацій, а також, які здобували вищу освіту у політичних чи військових спеціальностях і водночас брали участь у зміцненні комуністичної тоталітарної влади в Чехословаччині. Ці перешкоди можна подолати лише тоді, коли буде доведено, що діяльність у спротиві комунізму була довшою, масштабнішою чи інтенсивнішою, ніж будівництво комунізму.
Посвідчення учасника опору та протидії комунізму видає Міністерство оборони Чеської Республіки, а видача посвідчення пов'язана з фінансовою винагородою в розмірі 100 000 чеських корун для живих учасників опору та спротиву та в деяких випадках також із винагородою 50 000 чеських корун для вдови чи вдівця (§ 6). Видача свідоцтва також пов'язана з коригуванням пенсії (§ 8), або здійсненням реабілітації (§ 11). Міністерство веде облік виданих сертифікатів (§ 9). На рішення міністерства можна подати апеляцію до Комісії з етики Чеської Республіки (§ 7)^[5].

Громадські організації:

• Клуб 231
• Кліб відданих безпартійних (чеськ. Klub angažovaných nestraníků)
• Хартія 77

Мілітарний опір (озброєний опір):

• Група братів Машіних (чеськ. Skupina bratří Mašínů)
• Чорний лев 777 (чеськ. Černý lev 777)
• Світлана (чеськ. Světlana (odbojová skupina))
• Ярміла (чеськ. Jarmila)

Релігійні організації:

• Підземна церква (чеськ. Podzemní církev)
• Білий легіон (словац. Biela légia)

• 1948 рік
  

25 лютого — 5-тисячна демонстрація студентів у Празі (переважно християнських та націонал-соціалістичних асоціацій) під час комуністичного перевороту.
червень — липень — XI загальношкільний збір Сокола
22 — 23 серпня — католицьке спортивне паломництво організації Орел на гору Гостин
8-10 вересня — похорони Едварда Бенеша

• 1949 рік
  

17 травня — переворот Прокеша
19 липня — Пастирський лист чехословацьких єпископів: Голос єпископів і ординаріїв до вірних у годину великого випробування

• 1953 рік
  

31 травня — 5 червня — Пльзеньське повстання

• 1968 рік
  

31 березня — створення Клуб 231
8 квітня — заснування Клубу відданих безпартійних

• 1969 рік
  

16 січня — Ян Палах — протест проти окупації та пасивності нації шляхом самоспалення
25 лютого — Ян Заїц — послідовник Яна Палаха — протест самоспаленням
4 квітня — Євжен Плочек — 3-й живий факел — протест самоспаленням

Антиокупаційна демонстрація в Празі 1969 року
19 — 21 серпня — антиокупаційні демонстрації (переважно в Празі , Брно та Ліберці)

• 1977 рік
  

1 січня — Хартія 77

• 1978 рік
  

27 квітня — заснування Комітету захисту несправедливо притягнутих

• 1985 рік
  

5 липня — Крайове паломництво у Велеграді

• 1988 рік
  

25 березня — Демонстрація зі свічками
Петиція Ініціативи католиків щодо вирішення ситуації релігійних громадян у Чехословаччині

• 1989 рік
  

29 червня — публікація петиції «Декілька речень»
11 — 13 листопада — екологічні протести в Тепліце
17 листопада — початок Оксамитової революції

• BLAŽEK, Petr. Opozice a odpor proti komunistickému režimu v Československu 1968-1989. Praha: Dokořán :Ústav českých dějin FF UK, 2005. 355 s. ISBN 80-7363-007-9.(чес.)
• NAVARA, Luděk; KASÁČEK, Miroslav. Příběhy třetího odboje. Brno: Host, 2010. 270 s. ISBN 978-80-7294-341-8.(чес.)
• PEJČOCH, Ivo. Protikomunistické puče : historie pokusů o vojenské svržení komunistického režimu v Československu 1948-1958. Cheb: Svět křídel, 2011. 198 s. ISBN 978-80-86808-92-5.(чес.)
• PEJČOCH, Ivo. Ženy v třetím odboji : kurýrky zpravodajských služeb, převaděčky a příslušnice protikomunistických odbojových skupin. Cheb: Svět křídel, 2014. 175 s. ISBN 978-80-87567-63-0.(чес.)
• VEBER, Václav; BUREŠ, Jan. Třetí odboj : kapitoly z dějin protikomunistické rezistence v Československu v padesátých letech 20. století.Plzeň : Praha: Vydavatelství a nakladatelství Aleš Čeněk ; Ústav pro studium totalitních režimů : Metropolitní univerzita Praha, 2010. 335 s. ISBN 978-80-7380-306-3.(чес.)
• VEBER, Václav. Třetí odboj ČSR v letech 1948-1953. Pardubice: Univerzita Pardubice, Fakulta filozofická, 2014. 373 s. ISBN 978-80-7395-786-5.(чес.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чеський антикомуністичний опір

• Пам'ять народу. Третій Опір (чес.)
• Марія Бочкова. Коментована бібліографія до Історії Третього Опору (чес.)

• Музей комунізму (Прага)
• Центральне керівництво внутрішнього опору (Чеський антинацистський опір)
  
• Людек Пахман
• Іван Мартін Їроус