Чижевський Павло Іванович

Чижевський Павло Іванович
Народився	1860 Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	17 квітня 1925(1925-04-17) Женева, Швейцарія
Країна	Російська імперія  УНР
Діяльність	громадський діяч, політик
Alma mater	Петровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище[d] і КНУ імені Тараса Шевченка
Членство	Українська Центральна Рада і Товариство українських поступовців
Посада	депутат Державної думи Російської імперії[d]
Партія	Українська демократично-радикальна партія і Українська партія соціалістів-федералістів
Діти	Чижевський Григорій Павлович і Чижевський Микола Павлович
Медіафайли у Вікісховищі

Павло́ Іва́нович Чиже́вський (1860, м.Гадяч — 17 квітня 1925, м.Женева, Швейцарія) — український громадський і політичний діяч родом з Полтавщини, депутат 1-ї Державної думи від Полтавської губернії (підписав Виборзьку відозву). Студіював фізику в Київському Університеті, згодом у Швейцарії (1884). Ще студентом був за політичну діяльність засланий на Сибір.

Земський діяч, член Української Радикально-Демократичної Партії і ТУП. Депутат Першої Державної Думи (входив до складу Української парламентської Громади). Член Української Центральної Ради від Полтавської губернії, член ЦК УПСФ. З 1918 — голова укр. торгової делегації у Швейцарії, голова закордонного бюра УПСФ у Відні, член екзильного уряду УНР в Тарнові.

Походив з шляхти Полтавської губернії. Освіту здобув у Петровському Полтавському кадетському корпусі й Миколаївській інженерній школі в С.-Петербурзі. Прослуживши рік сапером, вийшов у відставку і виїхав до Швейцарії, де познайомився із своїм земляком М. Драгомановим. Це знайомство стало визначальним у формуванні політичних переконань. Закінчивши університет у Женеві (1884 р.), повернувся на батьківщину. Одержав ступінь магістра хімії в Київському університеті. За участь у студентських заворушеннях 1885 р. висланий до Тобольської губернії, де перебував до 1888 р. По закінченні терміну заслання повернувся в Україну. Працював у земських установах м. Олександрівська (нині Запоріжжя).

У 1905 р. переїхав на постійне проживання до Полтави, де вступив до Української радикально-демократичної партії. За її списком обирався депутатом І Державної Думи, входив до складу Української парламентарної громади. У 1912 р. почав працювати в Полтавській губернській земській управі. Водночас був одним із організаторів і провідників Полтавської громади Товариства українських поступовців (ТУП). Із квітня 1917 р.— член Української Центральної Ради від Полтавської губернії. Член Центрального Комітету Української партії соціалістів-федералістів. Гетьманського перевороту не схвалив і пов'язав свою долю з Директорією. Входив до складу торгово-фінансових комісій УНР в Австрії, Чехословаччині, Польщі й Швейцарії. У 1918 р. очолював закордонне бюро УПСФ у Відні. У лютому-серпні 1921 р. входив до Ради Республіки — тимчасового верховного органу УНР, що діяв у Тарнові (Польща). Написав ряд публіцистичних статей, де пропагував ідею української державності.

Помер і похований у Женеві.

Родині Чижевських (Павлу Чижевському 1860—1925 рр., Григорію Чижевському 1886—1936 рр., Миколі Чижевському 1890—1954 рр.) 26 червня 2019 року у місті Гадяч відкрита меморіальна дошка на приміщенні фінансового управління по вул. Чапаєва, 10. Ініціатори встановлення — товариство «Чорні запорожці» та Роберт Чижевський^[1].

У місті Запоріжжя вулицю Фонвізіна перейменували на вулицю Павла Чижевського.

• Чижевський Павло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2054. — 1000 екз.
• Хто був і є у місті Гадяч [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• В. І. Милько. Чижевський Павло Іванович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 549. — ISBN 978-966-00-1359-9.