Ріхард Штраус
Ріхард Штраус | |
---|---|
Richard Strauss | |
Р. Штраус. Портрет роботи М. Лібермана, 1918. | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | нім. Richard Georg Strauss |
Дата народження | 11 червня 1864 |
Місце народження | Мюнхен, Баварське королівство, Німецький союз[1][2] |
Дата смерті | 8 вересня 1949 (85 років) |
Місце смерті | Ґарміш-Партенкірхен, ФРН[3][2] |
Поховання | Friedhof Garmischd |
Громадянство | Німеччина |
Національність | німець |
Віросповідання | Christian atheismd |
Професія | композитор, диригент |
Інструменти | фортепіано |
Жанр | опера, симфонія |
Magnum opus | Так казав Заратустра, Саломея, Кавалер троянди, Ariadne auf Naxosd і Електра |
Членство | Баварська академія витончених мистецтв |
Нагороди | |
Батько | Franz Straussd |
Мати | Josephine Straussd |
У шлюбі з | Pauline de Ahnad |
Автограф | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Рі́хард Штра́ус (нім. Richard Strauss; 11 червня 1864, Мюнхен — 8 вересня 1949, Гарміш-Партенкірхен, Баварія) — німецький композитор.
Штраус був сином валторніста Франца Штрауса, який дав йому початкову музичну освіту. У 1882 році поступив до Мюнхенського університету, де вивчав історію та філософію, однак через рік кинув його і переїхав до Берліна. Певний час вчився там, але кинув і в 1885 році став асистентом Ганса фон Бюлова, тоді — придворного капельмейстера в Мюнхені, а через рік обійняв цю посаду. Перші композиції Штрауса близькі за стилем Фелікса Мендельсона і Роберта Шумана.
У Мюнхені Штраус захопився творчістю Ріхарда Вагнера, цьому сприяло знайомство зі скрипалем Александро Ріттером, чоловіком однієї з племінниць Вагнера. Нове зацікавлення породило симфонічну поему «Дон Жуан», яку вважають першим зрілим твором Р. Штрауса. Прем'єра поеми в 1889 році розділила публіку, однак сам автор так описав свої враження: «Тепер тішу себе думкою, що став на шлях, який хотів би обрати, цілком свідомий, що не було митця, якого люди не вважали би божевільним». У подальшому він написав ще ряд симфонічних поем: «Tod und Verklärung» (Смерть і визволення, 1888–89 роки), «Till Eulenspigels lustige Streiche» (Пригоди Тіля Уленшпігеля, 1894–95 роки), «Also sprach Zarathustra» (Так говорив Заратустра, 1896 рік), «Don Kichot» (Дон Кіхот, 1897 рік) i «Ein Heldenleben» (Життя героя, 1897–98 роки).
У 1901–09 роках Ріхард Штраус очолював Всенімецьку музичну спілку. Цього часу він звернувся до оперного жанру. Перші дві опери — «Гутрам» (1894 рік) i «Згаслі вогні» (1901 рік) не були вдалі, однак «Саломею» (1905 рік) публіка сприйняла гаряче і неоднозначно, як і «Дон Жуана». Нетрадиційна тематика, як і сповнене дисонансами та хроматизмами звучання забезпечили опері неабияку зацікавленість. У Нью-Йорку через протести публіки оперу зняли вже після першої вистави. В інших оперних театрах ця опера мала успіх, що дозволило Ріхарду Штраусу побудувати свій будинок в Гарміш-Партенкірхені виключно за рахунок доходів від виконань цієї опери. Наступною оперою Штрауса була «Електра», в якій Штраус ще інтенсивніше використовує дисонанси. З цієї опери почалася співпраця Штрауса з поетом Гуґо фон Гофмансталем. Їхня спільна робота над іншими творами була довгою і плідною. Однак, у своїх наступних операх Штраус був обережнішим у використанні гармонічної мови, тому такі твори як «Кавалер троянди» (1910 року) отримали великий успіх у публіки.
1907 року в Парижі Штраус був на виставі опери «Пелеас і Мелізанда» Клода Дебюссі. Ромен Роллан так описав цей епізод:
[Штраус] слухає з глибокою увагою. […] Однак нічого не розуміє. Після першої дії спитав мене: <І все в такий спосіб?> — Так! — <Нічого більше?... В тому нічого нема... Нема музики... Немає стрижню... не тримається. Жодної музичної фрази. Жодного розвитку.> […] Я намагаюся пояснити Штраусові стриманість цього твору, повного нюансів і півтонів, цей імпресіонізм, тонкий і поетичний завдяки малим барвним плямам, що кладуться навколо. […] Видатний німецький митець сьогодні далекий від того, щоб припускати, що величчя може бути в досконалій гармонії, рівновазі, доброму смаці.
З 1908 року Р. Штраус обійняв посаду генерального музичного директора в Берліні, в 1917—1920 роках викладав композицію в Берлінській академії мистецтв, у 1919—1924 роках — головний диригент Віденської опери, де поряд із класичним репертуаром поставив свої опери «Аріадна на Наксосі» (вперше у 1912 році) і «Жінка без тіні» (1919 рік). У 1924 році виїхав у Гарміш-Партенкірхен, але продовжував виступати з концертами у Відні.
З приходом до влади нацистів, 1933 року Штраус був призначений головою Імперської музичної палати. Будучи на цьому посту, 1936 року Штраус написав гімн до Олімпійських ігор і сам продиригував оркестром у виконанні його. 1938 року він написав одноактну оперу «День миру», що сприймалося як завуальована критика нацизму, з початком війни опера була знята з репертуару. Впродовж війни Штраусу неодноразово довелося докладати зусиль, щоб врятувати свою невістку Алісу, що мала єврейське походження. 1945 року Штраус був притягнений за звинуваченням у співпраці з нацистами, але вирок був виправдувальним. Три останні роки свого життя Штраус прожив у Швейцарії, помер композитор у Німеччині, в Гарміш-Партенкірхені. Незадовго до смерті Штраус так оцінив своє життя:
«У моєму житті було все, про що одному дозволено мріяти, якщо бог позбавить мене цього — ми з ним будемо квити. Але я до кінця залишуся оптимістом»
16 травня 1924 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».
- Гунтрам (Guntram) op.25
- Згаслі вогні (Feuersnot) op.50
- Саломея (Salome) op.54
- Електра (Elektra) op.58
- Кавалер троянди (Der Rosenkavalier) op.59
- Аріадна на Наксосі (Ariadne auf Naxos) op.60
- Жінка без тіні (Die Frau ohne Schatten) op.65
- Інтермеццо (Intermezzo) op.72
- Олена Єгипетська (Die ägyptische Helena) op.75
- Арабелла (Arabella) op.79
- Мовчазна жінка (Die schweigsame Frau) op.80
- День миру (Friedenstag) op.81
- Дафна (Daphne) op.82
- Любов Данаї (Die Liebe der Danae) op.83
- Капричіо (Capriccio) op.85
- «Легенда про Йосипа» (Josephslegende), Op. 63 (1914)
- «Шлабогер» Schlagobers, Op. 70 (1921/2)
- «З Італії» (Aus Italien), Op. 16 (1886)
- «Дон Жуан» (Don Juan), Op. 20 (1889)
- «Макбет» (Macbeth), Op. 23 (1888/90)
- «Смерть і просвітлення» (Tod und Verklärung), Op. 24 (1888—1889)
- «Веселі витівки Тіля Уленшпігеля» (Till Eulenspiegels lustige Streiche), Op. 28 (1895)
- «Так казав Заратустра» (Also sprach Zarathustra), Op. 30 (1896)
- «Дон Кіхот» (Don Quixote), Op. 35 (1898)
- «Життя героя» (Ein Heldenleben), Op. 40 (1899)
- «Домашня симфонія» (Symphonia Domestica), Op. 53 (1904)
- «Альпійська симфонія» (Eine Alpensinfonie), Op. 64 (1915)
- Симфонія ре мінор (1880)
- Симфонія фа мінор, Op. 12 (1883)
- Святкові прелюдії для органу з оркестром (1913)
- Le Bourgeois gentilhomme, сюїта для оркестру Op. 60 (1917)
- Музика до фільму «Кавалер троянд» (1925)
- Метаморфози, for 23 solo strings (1945)
- ↑ Штраус Рихард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11861911X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Del Mar, Norman (1962). Richard Strauss. London: Barrie & Jenkins. ISBN 0-214-15735-0. (англ.)
- Tuchman, Barbara W. (1966, reprinted 1980). The Proud Tower chapter 6. Macmillan, London. ISBN 0-333-30645-7. (англ.)
- Gilliam, Bryan (1999). The Life of Richard Strauss. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-57895-7. (англ.)
- Kennedy, Michael (1999). Richard Strauss: Man, Musician, Enigma. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-58173-7. (англ.)
- Osborne, Charles (1991). The Complete Operas of Richard Strauss. New York City: Da Capo Press. ISBN 0-306-80459-X. (англ.)
- Wilhelm, Kurt (1989). Richard Strauss: An Intimate Portrait. London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-01459-0. (англ.)
- Youmans, Charles (2005). Richard Strauss's Orchestral Music and the German Intellectual Tradition: the Philosophical Roots of Musical Modernism. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 0-253-34573-1. (англ.)
- Хронологічний список творів Ріхарда Штрауса(англ.)
- Ріхард Штраус онлайн(англ.)
- Біографія Ріхарда Штрауса на сайті Класичної музики (рос.)
- Біографія на сайті «композитор»
- Р. Роллан. Лист Ріхардові Штраусу (укр.)