Щілина Кассіні
Щілина Кассіні (інша назва — поділ Кассіні)[1] — проміжок між зовнішніми кільцями Сатурна (кільцями A і B) шириною близько 4500 км[2]. Відкрита в 1675 році італійським і французьким астрономом Джованні Домініко Кассіні[3].
Для спостерігача із Землі щілина Кассіні виглядає як тонка темна щілина між кільцями. Однак детальні знімки АМС «Вояджер» і «Кассіні» дали змогу зробити висновок, що вона не порожня, а також є своєрідним кільцем, яке, утім, відрізняється від інших за складом і щільністю[4]. Матеріал усередині неї нагадує собою за кольором та оптичною товщиною матеріал кільця С[3][5]. Усередині неї рухаються частинки розміром у середньому 8 м[2].
Щілина Кассіні сформувалася внаслідок орбітального резонансу 2:1 із супутником Мімасом, через який орбіти частинок, розташовані в цій області, викривляються, прагнучи покинути її[4][6].
У щілини Кассіні спостерігаються справжні проміжки практично порожнього простору, як-от щілина Гюйгенса (на внутрішній межі[6]) і щілина Лапласа, що містять у собі малі тонкі кільця[3][5].
- В оповіданні Станіслава Лема «Дізнання» (1968), а також у знятому по ньому фільмі (1978) до Сатурна вирушає космічний корабель, щоб запустити дослідний зонд у щілину Кассіні, яка в ті роки помилково вважалася порожньою і шириною 500 км. Сюжет включає епізод із ризикованим прольотом самого корабля через щілину[7].
- У романі Айзека Азімова «Лакі Старр і кільця Сатурна» агент Ради Науки Девід Старр та його супутники на космічному кораблі «Метеор» проходять через щілину, рятуючись від кораблів космічних сил Сиріуса, які їх переслідують.
- «The Cassini Division» — назва науково-фантастичного роману Кена Маклеода, що вийшов у 1998 році, що входить у цикл «Осіння революція»[8]. У романі так називається елітний військовий підрозділ[9].
- Cassini's Division[en] — назва утвореної у 2001 році індійської рок-групи[10].
- Щілини Кірквуда — тієї ж природи, що й щілина Кассіні.
- ↑ Кассіні щілина // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 208. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б С. А. Язев. Глава 12. Планета Сатурн // Астрономия. Солнечная система : учеб. пособие для вузов / под науч. ред. В. Г. Сурдина. — 3. — М. : Юрайт, 2018. — С. 208. — (Специалист) — ISBN 978-5-334-08244-9.
- ↑ а б в Владимир Королёв (10 грудня 2016). Кольца шестой планеты. N+1. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ а б Ксения Жирнова (18 травня 2017). Астрономия в фото: гид по снимкам Сатурна. Newtonew. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
- ↑ а б C. C. Porco et. al. Cassini Imaging Science: Initial Results on Saturn's Rings and Small Satellites : [англ.]. — Science. — 2005. — No. 5713 (25 February). — С. 1226—1236.
- ↑ а б Мимас проталкивается сквозь кольца Сатурна, как снегоочиститель. AstroNews - новости космоса. 13 червня 2019. Процитовано 26 червня 2020.
- ↑ Станислав Лем «Дознание». Лаборатория Фантастики. 2006. Процитовано 27 червня 2020.
- ↑ Кен Маклеод «The Cassini Division». Лаборатория Фантастики. Процитовано 28 червня 2020.
- ↑ The Cassini Division (The Fall Revolution #3) by Ken MacLeod. Goodreads. Процитовано 28 червня 2020.
- ↑ Офиційний сайт групи
- Арина Васильева (11 квітня 2016). Великое деление колец Сатурна. Ин-Спейс. Процитовано 27 червня 2020.