Юго Паасіківі
| Юго Кусті Паасіківі Juho Kusti Paasikivi | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Карл Густав Маннергейм | ||
| Наступник: | Урго Кекконен | ||
| |||
| 17 листопада 1944 — 17 квітня 1945 | |||
| Попередник: | Пер Свінгувуд | ||
| Наступник: | Лаурі Інґман | ||
| 17 квітня 1945 — 20 березня 1946 | |||
| Ім'я при народженні: | Johan Gustaf Hellstén | ||
| Народження: | 27 жовтня 1870 Тампере, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія | ||
| Смерть: | 31 серпня 1956 (85 років) Гельсінки, Фінляндія | ||
| Поховання: | Гієтаніємі[1] | ||
| Національність: | фін/швед | ||
| Країна: |  Російська імперія→ Фінляндія | ||
| Релігія: | лютеранство | ||
| Освіта: | Гельсінський університет[d] і Helsinki Normal Lyceumd | ||
| Ступінь: | доктор обох прав | ||
| Партія: | Національна коаліція і Finnish Partyd (1918)[2] | ||
| Батько: | Авґуст Гелльстен | ||
| Мати: | Каролійна Селін | ||
| Шлюб: | Аллі Паасікві і Анна Паасіківі | ||
| Діти: | Аннікі (Annikki; 1898—1950), Велламо (Wellamo; 1900—1966), Югані (Juhani; 1901—1942) та Варма (Varma; 1903—1941). | ||
| Автограф: |  | ||
| Нагороди: |                  | ||
|
| |||
.svg)
Юго Кусті Паасіківі (або Паасиківі, фін. Juho Kusti Paasikivi; уроджений Йоган Густав Гелльстен, швед. Johan Gustaf Hellsten; 27 листопада 1870, поблизу Тампере — 31 серпня 1956, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політик, дипломат, банкір, тричі прем'єр-міністр Фінляндії, сьомий президент Фінляндії (1946—1956).
Народився у шведській купецькій родині. У 14 років став сиротою, його виховала тітка. У 15 років змінив прізвище на Паасіківі — у цей час стає переконаним фінським націоналістом, яким залишався усе життя.
1890 вступив до Гельсінського університету, де розпочав політичну діяльність — боровся за державну самостійність Фінляндії. З 1907 року — депутат парламенту Великого князівства Фінляндського. 1908 став міністром фінансів, але вже наступного року подав у відставку на знак протесту проти політики русифікації, яку проводив уряд Російської імперії.
З 1915 року депутат міської ради Гельсінкі. У 1917 році увійшов до складу комісії, яка розробляла проєкт широкої автономії Фінляндії у складі Російської республіки, але після більшовицького перевороту підготував проєкт конституційної монархії Фінляндії і відстоював його до падіння монархії у союзній Німеччині. Водночас (1918 рік) ненадовго очолив уряд незалежної Фінляндії.
14 листопада 1920 підписав в Тарту мирний договір з більшовицькою Росією.
1914—1934 — генеральний директор Національного акціонерного банку. З 1936 — посол Фінляндії у Швеції. 1939 працював у складі фінської делегації на переговорах з СРСР. Після закінчення Зимової війни очолив делегацію Фінляндії до Москви, де й залишився послом. Подав у відставку з посади посла Фінляндії в СРСР у березні 1941 року. Після цього три роки не брав участі у політичному житті, але весною 1944-го знову потрапив на вістря міжнародної політики — очолив фінську делегацію на мирних переговорах із Йосипом Сталіним.
Після падіння фронту в Східній Карелії — з листопада 1944 по березень 1946 року — був двічі прем'єр-міністром, а після цього обраний президентом Фінляндії, цю посаду до смерті.
У міжнародній дипломатії існує поняття Лінія Паасіківі, яка означає дотримання реалістичної політики в умовах післявоєнного сусідства з комуністичним СРСР. Автор концепції державного нейтралітету Фінляндії, провідник спокійного ставлення до окупанта Карелії — СРСР. Іронія долі — Паасіківі наприкінці життя став кавалером ордена Леніна.
Теплі особисті взаємини Паасіківі з верхівкою СРСР гарантували фінській економіці великі економічні преференції. Зокрема, харчова, паперова, суднобудівна галузь в роки правління Паасіківі була повністю орієнтована на СРСР.
Формуючи уряд під час Громадянської війни, Паасіківі у листі своєму другу писав:
 | Росія рано чи пізно нападе—це так само певно, як і те, що за літом приходить осінь і зима. |  |
Також він додав, що лише Німеччина в такому разі зможе надати Фінляндії збройну підтримку:
| | Якщо ж вона цього не зробить, незалежність Фінляндії буде лише коротким епізодом у нашій історії. | |
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Vuoden 1907 eduskuntavaaleissa valitut kansanedustajat — Suomen oikeusministeriö.
- ↑ Вехвіляйнен, Оллі (2010). Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією (Українська) . Темпора. с. 14. ISBN 978-966-8201-47-9.
- Р. Кривонос. Паасіківі Юхо Кусті // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Kallio, Reino, Lahden kansa- ja oppikoulut 1870—1975. Lahden historia IV:1. Julkaisija Lahden kaupunki. Gummerus Kirjapaino Oy. Jyväskylä 2005. ISBN 951-849-589-0
 | Каарло Юго Столберґ (1919–1925) • Лаурі Крістіан Реландер (1925–1931) • Пер Евінд Свінгувуд (1931–1937) • Кюесті Калліо (1937–1940) • Рісто Рюті (1940–1944) Карл Густав Маннергейм (1944–1946) • Юго Паасиківі (1946–1956) • Урго Кекконен (1956–1982) • Мауно Койвісто (1982–1994) • Мартті Ахтісаарі (1994–2000) • Тар'я Галонен (2000–2012) • Саулі Нііністьо (2012-2024) • Александр Стубб (2024–) |  | |
Пер Евінд Свінгувуд (1917—1918) • Юго Паасиківі (1918) • Лаурі Інґман (1918—1919) • Каарло Кастрен (1919) • Юго Веннола (1919—1920) • Еріх Рафаель (1920—1921) • Юго Веннола (1922—1922) • Кюесті Калліо (1922—1924) • Лаурі Інґман (1924—1925) • Вяйньо Таннер (1926—1927) • Юхо Суніла (1927—1928) • Кюесті Калліо (1929—1930) • Тойво Ківімякі (1932—1936) • Рісто Рюті (1939—1940) • Пер Евінд Свінгувуд (1930—1931) • Йоган Ранґелл (1941—1943) • Юго Паасіківі (1944—1946) • Лаурі Інґман • Карл-Август Фагергольм (1948—1950) • Урго Кекконен (1950—1953) • Сакарі Туоміоя (1953—1954) • Ральф Торнгрен (1954) • Урго Кекконен (1954—1956) • Йоганнес Віролайнен (1964—1966) • Мауно Койвісто • Калеві Сорса (1972—1975) • Калеві Сорса (1975—1979) • Мауно Койвісто (1979—1981) • Калеві Сорса (1982—1987) • Гаррі Голкері (1987—1991) • Еско Аго (1991—1995) • Пааво Ліппонен (1995—2003) • Аннелі Яаттеенмякі (2003) • Матті Ванганен (2003—2010) • Марі Ківініемі (2010—2011) • Юркі Катайнен (2011—2014) • Олександр Стубб (2014—2015) • Юга Сіпіля (2015—2019) • Антті Рінне (2019) • Санна Марін (2019—2023) • Петтері Орпо (з 2023) |  | ||