Юліус фон Верді дю Вернуа

Юліус фон Верді дю Вернуа
нім. Julius von Verdy du Vernois
Народився	19 липня 1832(1832-07-19)[1][2] Кожухув, Ґміна Кожухув, Новосольський повіт, Республіка Польща
Помер	30 вересня 1910(1910-09-30)[1][2] (78 років) Стокгольм, Швеція[1]
Поховання	Інваліденфрідгоф
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	автор, політик
Знання мов	німецька[2]
Заклад	Кенігсберзький університет
Учасник	французько-прусська війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Родичі	Adrien-Marie-François de Verdy Du Vernoisd
Діти	Friedrich von Verdy du Vernoisd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Адріан Фрідріх Вільгельм Юліус Людвіг фон Верді дю Вернуа (нім. Adrian Friedrich Wilhelm Julius Ludwig von Verdy du Vernois; 19 липня 1832 — 30 вересня 1910) — прусський воєначальник, генерал піхоти, військовий міністр Пруссії, педагог і письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Поступив на службу в 1850 році в 14-й піхотний полк. У 1863-1865 роках. перебував при російському головнокомандувачі в Польщі, а в 1866 році — при штабі кронпринца .

У 1870 році він був призначений начальником відділу великого генерального штабу, а потім взяв участь у Франко-прусській війні, при головній квартирі, де завідував відомчим відділом.

У 1879 році призначений директором цивільного департаменту військового міністерства, в 1883 році — командиром 1-ї піхотної дивізії, в 1887 році — губернатором Страсбурга.

У 1888 році він брав участь, в якості голови комісії, в розробці статуту польової служби Прусської армії, а в 1889 році був призначений військовим міністром Пруссії.

У 1891 році покинув службу і цілком присвятив себе військово-літературним заняттям. Особливо видатною вважається його діяльність як викладача військової академії (1866-72) і начальника відділу в генштабі. У своїх працях і військово-педагогічній діяльності він є піонером прикладного методу, пізніше прийнятого практично у всіх арміях для вивчення тактики; він же дав цим істотний імпульс підготовці німецьких офіцерів.

Всю сутність військового мистецтва Верді дю Вернуа бачив в тому, щоб ясно ставити собі мету і енергійно прагнути її досягнення. Будучи одним з найвидатніших військових вчених Німеччини, він писав просто і ясно, щоб кожна його фраза могла бути легко зрозуміла нижніми чинами. Він настільки цінував самостійність судження, що рекомендував брати в основу викладання ті операції, які закінчилися невдачею, щоб не утрудняти критика авторитетом перемоги.

Ідеї ​​Верді дю Вернуа не згасли і тоді, коли, після шести років роботи, він залишив військову академію. У числі його послідовників, які розвинули і поширили його ідеї, можна вказати на Шварте, Гоппенштедта, Леффлера, Франсуа, Кислінга та інших.

Останні 20 років життя, перебуваючи поза справами, відірваний від практичної діяльності, Верді дю Вернуа поступово ухилявся в своїх ідеях в бік систематичних і теоретичних суджень, однак, зберіг ясний, широкий розум, позбавлений схоластики, тримався завжди на ґрунті фактів і навіть незадовго до своєї смерті, в одній з популярних статей (в «Handbuch für Heer u. Flotte», фон-Альтена) сам застерігав від шкідливих наслідків торжества позиційної системи і панування геометричних елементів.

Верді не цурався і витонченої літературі: в 1894 році в Страсбурзі, а потім в столиці Німеччини, була поставлена ​​його драма «Alarich, König der Westgoten».

Юліус фон Верді дю Вернуа помер 30 вересня 1910 року в місті Стокгольмі і був з почестями похований в Берліні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

• Орден Червоного орла
  • 3-го класу з луком і мечами (1866)
  • 2-го класу з мечами і дубовим листям га кільці (1877)
  • зірка до ордена 2-го класу (18 січня 1883)
  • великий хрест з дубовим листям і мечами на кільці (23 березня 1890)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів
  • лицарський хрест з мечами (1871)
  • командорський хрест (19 січня 1873)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Pour le Mérite
  • військовий орден
  • орден за науку і мистецтво (1 серпня 1891)
• Почесний доктор філософського факультету Кенігсберзького університету (1894)
• Орден Заслуг Прусської Корони (1 березня 1909)

Королівство Саксонія[ред. | ред. код]

• Орден Заслуг (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з військовою відзнакою (1870)
• Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою (7 жовтня 1882)

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (30 грудня 1870)
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (4 грудня 1879)

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

• Орден Франца Йосифа, великий хрест (1876)
• Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (1889)

Італійське королівство[ред. | ред. код]

• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест
• Орден Корони Італії, командорський хрест

Мекленбург[ред. | ред. код]

• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу
• Орден Вендської корони, великий хрест (20 грудня 1897)

Російська імперія[ред. | ред. код]

• Орден Білого Орла
• Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня

Інші країни[ред. | ред. код]

• Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, командорський хрест з мечами (Велике герцогство Ольденбург; 31 грудня 1870)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу з мечами (1875)
• Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (21 вересня 1889)
• Орден Церінгенського лева, великий хрест (Велике герцогство Баден; 1889)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест (10 листопада 1890)
• Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (Каджарський Іран)
• Авіський орден, великий хрест (Португальське королівство)
• Медаль «За військові заслуги» (Ліппе) з мечами

Література[ред. | ред. код]

• Верди дю Вернуа, Юлий // Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
• Верди дю Вернуа, Юлий // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
• Верди-дю-Вернуа, Юлий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Trevor N. Dupuy. A Genius for War: The German Army and General Staff, 1807-1945, NOVA Publications, 1991, ISBN 9780963869210
• Verdy du Vernois, Julius von // Encyclopædia Britannica, 1911 (англ.).

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б в г} Deutsche Nationalbibliothek Record #123435471 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ ^{а б в г} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563