Якунін Гліб Павлович

Якунін Гліб Павлович
Народився	4 березня 1934(1934-03-04)[2] Москва, СРСР[1]
Помер	25 грудня 2014(2014-12-25)[1] (80 років) Москва, Росія ·хвороба
Поховання	П'ятницький цвинтар[d]
Країна	Росія  СРСР
Діяльність	політик, правозахисник, депутат Державної Думи РФ, православний священник, дисидент
Галузь	цивільне право[3], дисидент[d][3] і політика[3]
Знання мов	російська[3]
Членство	Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd
Посада	депутат Державної Думи РФ[d]
Партія	Демократичний вибір Росіїd
Конфесія	православ'я
Автограф
Нагороди	премія Галини Старовойтовоїd
Медіафайли у Вікісховищі

Гліб Па́влович Яку́нін (рос. Глеб Павлович Якунин; 4 березня 1934, Москва, РРФСР — 25 грудня 2014, Москва, Росія) — російський правозахисник, православний священник, у 1980-х роках — в'язень сумління.

Гліб Якунін у 60-70-ті роки був одним з найбільш діяльних учасників правозахисного руху. Разом зі священником Миколою Ешліманом, Якунін написав відкритого листа в 1965 році до патріарха Московського Алексія I, в якому стверджував, що Церква повинна бути звільнена від тотального контролю Радянської держави. У відповідь на це йому заборонено продовжувати своє священиче служіння у парафії в травні 1966 р. Олександр Солженіцин підтримав Гліба Якуніна та Миколу Ешлімана у своєму листі до Патріарха Алексія.

У 1976 році він створив християнський комітет захисту прав вірян у СРСР. Він опублікував кілька сотень статей про придушення релігійної свободи в Радянському Союзі. Ці документи використовувалися дисидентами всіх релігійних конфесій. 28 серпня 1980 року Якунін був заарештований та засуджений за антирадянську агітацію. Він утримувався в КДБ в Лефортовській тюрмі до 1985 року, а потім у трудовому таборі «Пермь 37». Пізніше він був покараний примусовим поселенням у Якутії.

Глібу Якуніну було дано амністію в березні 1987 року під керівництвом Михайла Горбачова. Йому дозволили повернутися в Москву і знову працювати священником у 1992 році.

На початку 90-х років зайнявся активною політичною діяльністю, став співголовою руху «Демократична Росія».

У 1990 році обраний народним депутатом РРФСР, був заступником голови Комітету Верховної Ради РФ зі свободи совісті. Як депутат Верховної Ради, а згодом Держдуми Росії, брав участь в оприлюдненні архівних матеріалів, що свідчили про співпрацю номенклатури Московської Патріархії з КДБ.

Гліб Якунін був членом комітету, створеним для розслідування радянських спроб державного перевороту 1991 року під головуванням Лева Пономарьова, і таким чином отримав доступ до таємних архівів КДБ. У березні 1992 року він опублікував матеріали про співпрацю Московського патріархату та КДБ.

У 1993 році Російська православна церква наклала заборону на участь священників у виборах до органів представницької та виконавчої влади. Однак Гліб Якунін цьому рішенню не підкорився, був обраний депутатом Держдуми (1993—1995 роки), але був позбавлений сану священика. У 1997 році за непокору керівництвові був відлучений від Російської православної церкви.

2000 р. став одним з співзасновників Православного руху «Відродження» у канонічному спілкуванні з УАПЦ. Рух невдовзі був перейменований на Апостольську православну церкву.

У 2014 році підтримав Евромайдан та засудив анексію Криму російською федерацією.^[4]

Помер у віці 80 років після тривалої хвороби 25 грудня 2014 року.

• (рос.) О сотрудничестве РПЦ и спецслужб (телеканал «Дождь»)

Це незавершена стаття про російського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.