Ярозит
| Ярозит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1987 s.p. |
| Абревіатура | Jrs[2] |
| Хімічна формула | K(Fe3+)3[SO4]2(OH)6 |
| Клас мінералу | Складні сульфати |
| Nickel-Strunz 10 | 7.BC.10 |
| Ідентифікація | |
| Колір | буро-жовтий |
| Сингонія | тригональна |
| Твердість | 2,5—3,5 |
| Колір риси | жовта |
| Густина | 2,9—3,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Jaroso Ravined[3] |
| Особливі характеристики | зовні схожий на бурий залізняк |
| Типова місцевість | Jaroso Ravined[4] |
 Ярозит у Вікісховищі | |
Ярози́т (рос. ярозит; англ. jarosite; нім. Jarossit m) — мінерал класу складних сульфатів, аналог залізовмісного алуніту, острівної будови. Кінцевий член ряду в групі алуніту.
Історія та етимологія[ред. | ред. код]
Названий за місцем відкриття — родовище Барранка Харосо (Яросо) у міжгір'ї Яросо, Сьєра-Аль-Магрега (Іспанія). Вперше описаний у 1852 р. німецьким мінералогом Августом Брайтгауптом (1791—1873).
Синоніми — антунезит, боргстерміт, кіпрузит, колосорикіт, купорос жовтий, мороноліт, пастреїт, раймондит, руда жовта залізна, утахіт.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Ярозит — водний сульфат заліза[5]. Утворює товстотаблитчаті або бочковидні кристали жовтого та бурого кольорів. Блиск алмазний. Утворюється в зонах окиснення сульфідних родовищ і в корі вивітрювання гірських порід, що містять пірит.[5]
Хімічна формула: KFe33+[SO4]2(OH)6. Склад у %: K2O — 9,41; Fe2O3 — 47,83; SO3 — 31,97; H2O — 10,79. Домішки: Na (до 2 %), Al (до 19 %), Pb (бл. 3 %), Se (частки %). При заміщенні K на Na — натроярозит.
Сингонія тригональна. Дитригонально-пірамідальний вид, псевдокуб. Форми виділення: кірочки, землиста і волокниста маса, зернисті і щільні аґреґати, налети, конкреції, рідкісні ромбоедричні та таблитчасті кристали. Густина 2,9—3,26. Тв. 2,50—3,75. Колір бурштиново-жовтий, бурий, темно-коричневий. Риса блідо-жовта. Блиск алмазний, на гранях скляний. Напівпрозорий. Злом нерівний до раковистого. Крихкий. Піроелектричний. Типовий вторинний мінерал.
Походження[ред. | ред. код]
Утворюється у зоні окиснення при руйнуванні сірчистих сполук заліза, в основному піриту. Після гідролізу переходить у бурі залізняки.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Знайдений у зоні окиснення сульфідних родовищ. Складова частина лімонітових залізних шапок, де часто помилково приймається за землистий різновид лімоніту. Зустрічається серед продуктів грязьового вулканізму. Супутні мінерали: лімоніт, гематит, кварц, алуніт, барит, пірит. У значній кількості є на Південному Уралі і Центральному Казахстані.
Інші знахідки: у Барранко-дель-Харосо, Сьєрра-Альмагрера, провінція Альмерія; Горні Славков (Шлаггенвальд), Чехія; Фюрстенберг, поблизу Шварценберга, Саксонія, Німеччина; Лавріон (Аттика, Греція); багато знахідок у США (штати Огайо, Юта, Арізона, Невада); урановий район Сьєрра-Пена-Бланка, Сьєрра-дель-Куерво, Чіуауа, Мексика; Чукікамата (центральні Анди, Чилі). Відомий у вигляді конкрецій та жовен у зоні окиснення золоторудного родовища Майкаїн у Північному Казахстані. На вулканах півострова Камчатка, Росія.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- ярозит амонієвий (амоніоярозит NH4Fe33+[(OH)6 (SO4)2]),
- ярозит гідроксонієвий (гідроніоярозит (H3O)Fe33+[(OH)6 (SO4)2]),
- ярозит кальціїстий (різновид ярозиту з Північного Кавказу, що містить 1,58 % СаО),
- ярозит натріїстий (натроярозит NaFe33+ [(OH)6 (SO4)2]),
- ярозит свинцевий (плюмбоярозит Pb2+Fe63+[(OH)6(SO4)2]2),
- ярозит селенистий (різновид ярозиту, що містить до 0,20 % SeO4),
- ярозит срібний (арґентоярозит AgFe33+[(OH)6(SO4)2]).
Застосування[ред. | ред. код]
Ярозит не має істотного застосування. Мінерал іноді використовується як жовтий пігмент в живописі. Зокрема, його використання було доведено на дерев'яному саркофазі віком 2600 років[6].
Використовується як сировина для отримання тонкого полірувального порошку. Використовують для виготовлення крокусу (полірувальний порошок).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ http://rruff.info/doclib/hom/jarosite.pdf
- ↑ Брайтгаупт А. Jarosit, jarosites kalicus // Berg- und Hüttenmännische Zeitung — 1852. — Т. 11. — С. 68–69.
- ↑ а б Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
- ↑ 2600 Jahre alter Holzsarkophag ist wieder in Hannover. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ярозит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ярозит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Handbook of Mineralogy / Jarosite. [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Further information about the Jaros Hydrothermal system [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Ярозит в базі webmineral.com [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- MinDat - Jarosite [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]
