Ґрете Бартрам

Ґрете Бартрам
Народилася	23 лютого 1924(1924-02-23)[1] Оргус, Данія
Померла	23 січня 2017(2017-01-23) (92 роки) Vessigebrod, Фалькенберг, Галланд, Швеція
Країна	Королівство Данія
Діяльність	колаборант, бізнесвумен
Медіафайли у Вікісховищі

Марен Марґрет Томсен, відома як Марен Марґрет «Ґрете» Бартрам і «Тора» (23 лютого 1924(19240223)^[2], Орхус, Данія — січень 2017, Швеція) — данка, що донесла про 53 людей з Данського руху опору під час Другої світової війни, в результаті чого ранні комуністичні групи опору були ліквідовані, а багато їх членів відправлені в нацистські концтабори. Серед інших, Бартрам донесла на свого брата, чоловіка та близьких знайомих.^[3]

Після війни Бартрам було призначено смертну кару. Вирок було замінено на довічне ув'язнення в 1947 році. У 1956 р. вона була звільнена і переїхала до міста Галланд у Швеції, де жила під прізвищем свого чоловіка.

Передумови[ред. | ред. код]

Ґрете Бартрам народилася в Орхусі і виросла в бідному господарстві, другою з восьми дітей; обоє її батьків були членами Комуністичної партії Данії (DKP), як і оточення сім'ї. Її батько, Нільс Пітер Крістофер Бартрам (народився в 1896 році), був родом з півдня Ютландії і брав участь у Першій світовій війні на німецькій стороні. Він отримав контузію під час війни і йому було важко працювати, але йому вдалося керувати невеликою майстернею з ремонту велосипедів в Мідтб'єні, Орхус.^[3]

Бартрам покинула школу в 13 років і почала працювати, поки не завагітніла в 16 років і 12 липня 1941 року вийшла заміж за свого колегу, молодого машиніста Фроде Томсена (народився 28 березня 1920 року). Шлюб тривав недовго, закінчившись влітку 1943 року, і їхнього сина взяла на виховання свекруха.

Інформатор[ред. | ред. код]

Сім'я Бартрам, включаючи її старшого брата Крістіана Бартрама, була залучена до опору. У вересні 1942 року данська поліція виставила 1000 крон винагороди за інформацію щодо підпалу магазину у Фредеріціагаді в Орхусі.^[4] Через свого брата Грета Бартрам дізналася, хто був причетний, і вона передала інформацію в поліцію. Було заарештовано 5 людей, у тому числі її брата. Один втік, а решту засудили від 1 до 10 років ув'язнення.^[5]

У подальшому Бартрам брала участь у нелегальній діяльності з людьми зі свого оточення, причетними до руху опору. У березні — квітні 1944 р. її найняли в якості агента гестапо, а в червні Групу Самсінг та пов'язану з нею групу студентів університету заарештували та депортували до концтабору Ноєнгамме. Комуністичні групи опору в Орхусі та по всій центральній Ютландії були по суті нейтралізовані.

На той час довіра до Бартрам була ще високою, і в серпні 1944 року її відправили до Копенгагена як представника опору для встановлення контактів із новим керівництвом опору в Орхусі. Згодом опір став підозрювати її в зраді, і Бартрам домовилась про арешт і ув'язнення у в'язничному таборі Фреслев, щоб уникнути підозр. Це не допомогло, і опір кілька разів намагався її вбити, однак лише вдалося поранити. Її відправили до Німеччини на оздоровлення. У березні 1945 року вона була найнята гестапо в Коллінгу, де вона працювала до капітуляції німецьких військ у Данії. У день капітуляції, 5 травня, вона перебувала в штабі гестапо в Есб'єрзі, де була поранена, коли опір підірвав там бомби. Вона швидко оговталась і поїхала на велосипеді до Коллінга, щоб отримати допомогу, але гестапо вже евакуювалось. Потім Бартрам поїхала до Брейнінга, де її заарештували 10 травня.^[5]

Бартрам, за власним рахунком, отримувала 5700 данських крон на місяць, але свідок Гестапо стверджував, що вона отримувала 3/4 грошей, що виплачувались інформаторам, що становило 1200—1500 на місяць. ^[6]

Суд[ред. | ред. код]

Під час судового розслідування було виявлено, що Ґрете Бартрам надала інформацію про приблизно 53 осіб. З них 15 було піддано тортурам, а 35 поранено в німецьких концтаборах, де вісім померли або вважалися зниклими.

Бартрам визнала свою вину за більшістю пунктів і була засуджений до смертної кари 29 жовтня 1946 р. Кримінальним судом Орхуса, згодом затвердженим Вестре Ландсрет 22 лютого 1947 року та Верховним судом Данії 4 вересня 1947 р.^[3]

Як і у випадку з Анною Лунд Лоренцен, єдиною данською жінкою, засудженою до смертної кари після 1945 року за воєнні злочини, 9 грудня 1947 року міністр юстиції Нільс Буш-Йенсен замінив смертний вирок на довічне ув'язнення. Буш-Йенсен зазначив, що на той час Бартрам була молодою, її виховували в «антирелігійному, комуністичному та матеріалістичному дусі» і що вона мала фінансові проблеми.^[7]

Бартрам була звільнена після десяти років у в'язниці 26 жовтня 1956 року, після чого вона переїхала до Швеції, де жила під прізвищем чоловіка.^[8] Вона стала громадянкою Швеції у 1960-х роках і померла у Вессіґебро у віці 92 років.^[9]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• T. Lauridsen, John (2007). Over stregen - under besættelsen. Samvirke. ISBN 978-87-02-05199-5.
• Bisgaard, Nina (1986). Kvinder i modstandskampen. Tiderne skifter. ISBN 87-7445-284-3.
• Tamm, Ditlev (1984). Retsopgøret efter besættelsen. Jurist- og Økonomforbundets Forlag. ISBN 87-574-4261-4.
• Haaest, Erik (1977). Udyr – eller hvad. Viking. ISBN 87-87503-03-4.
• Skov Kristensen, Henrik (2010). Grethe Bartram – fra kommunist til gestapoagent. Nyt Nordisk Forlag. ISBN 978-87-17-04140-0.
• Hauerbach, Sven (1945). 5. Kolonne. Aarhussabotørernes modige indsats. Архів оригіналу за 15 April 2016. Процитовано 29 серпня 2015.
• Wolthers, Signe (12 грудня 2006). Gestopas største stikker. Samvirke.
• Chr. Nielsen, Flemming (1995). Dødsdømt – benådet – straffet. Jyllands-Posten.

Посилання[ред. | ред. код]

• Grethe Bartram [Архівовано 9 вересня 2004 у Wayback Machine.] — biography in Dansk Kvindebiografisk Leksikon
• Myter, Mordet i Højbjerg, Marie Lock-Hansen, Forlaget Din Bog [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Grethe Bartram

Генеалогія та некрополістика Geni.com Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія Нормативний контроль GKG: /g/122zk36p