2-02-73

2-02-73 — типовий проєкт цегляної школи на 920 учнів. Розроблений інститутом Діпромісто (м. Київ) на чолі з Йосипом Каракісом, архітектори Г. Зуєв і Н. Г. Савченко і затверджений у 1957. Школи за проєктом будувалися до середини 1960-х у Росії, Україні, Білорусі й Естонії.[1]

Триповерхова будівля із симетричним фасадом на 13 кроків вікон. Пізнаваною рисою є 7 вищих за інші вікон третього поверху, за якими розміщується актова зала. План несиметричний С-образний; крило з парадним входом має довжину 39,6 м і ширину 16 м; праворуч від нього крило з класами шириною 9,6 м і довжиною 67,8 м або 22 кроки вікон (2-й крок — вікна сходів); далі двоповерхове крило 10×33,8 м із майстернями та спортзалом. Висота поверхів 3,6 м; поверху з актовою залою — 4,5 м. Висота цоколю 0,9 м. Просвіт колон 6,6 + 3,2 + 6,6 м. Дах чотирисхилий, висота гребня у найвищий точці 16,9 м.[2]

Галерея

[ред. | ред. код]

інші міста

[ред. | ред. код]

Часто будівля проєкту 2-02-73 була навчальним корпусом при інтернатах, спальним корпусом був проєкт 2-02-99, що було розроблено в 1958 в інституті Діпромісто, архітектори Й. Каракіс, Н. Савченко й А. Волненко.[3] Являє собою прямокутну в пляні чотириповерхову будівлю шириною в 5 кроків вікон. По довгій стороні наступні крокі: 1 вузьке вікно, 2 широких, 1 вузьке вікно сходів, 3 широких, 1 вузьке сходів, 2 широких, 1 вузьке. Всі фасади симетричні і протилежні однакові.

2-02-73/8

[ред. | ред. код]

Проєкт школи на 960 учнів, розроблений у 1960 в Діпромісті на основі 2-02-73. Відрізняється крилом парадного входу із головною фасадою, що має 10 кроків однакових на усіх поверхах вікон, і кутом із довгим крилом, де переставлені сходи, туалет і доданий 7-й кляс.[4] Школи за проєктом побудовані в Україні та Росії.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]