Розробка проекту розпочалась у грудні 1944, але він не отримав підтримки Люфтваффе, міністерства авіації і відповідно коштів. Винищувач повинен був транспортуватись авіаматкою — реактивнимбомбардувальникомArado Ar 234 Blitz. Після від'єднання у E.381 включався ракетний двигун і він міг атакувати ворожі бомбардувальники. Усі запропоновані модифікації передбачали проведення 2 атак. Після закінчення палива пілот у режимі планерування садив літак за допомогою лижі. Для зменшення можливості враження з бомбардувальників і винищувачів супроводу E.381 отримав мінімальні розміри, зокрема діаметр фюзеляжу становив 0,45 м². Пілот лежав долілиць зокрема для кращого перенесення перевантажень. Знизу він був захищений 5-мм панцирною плитою, згори 20-мм. Товщина ліхтаря кабіни 140 мм.
Технічні параметри Arado E.381 по модифікаціях I, II, III[ред. | ред. код]
Albrecht, Ulrich (2002). «Military Technology and National Socialist Ideology». In Renneberg, Monika; Walker, Mark. Science, Technology, and National Socialism. Cambridge, UK: Cambridge University Press. pp. 88–125. ISBN 0-521-52860-7 (англ.)
Ford, Roger (2000). Germany's Secret Weapons in World War II. Osceola, WI: MBI Publishing Co. ISBN 0-7603-0847-0 (англ.)
Green, William (1971). Rocket Fighter. Ballantine's Illustrated History of World War II: Weapons Book, No. 20. New York, NY: Ballantine Books. ISBN 978-0-345-02163-2 (англ.)
Griehl, Manfred (1998). Jet Planes of the Third Reich: The Secret Projects, Volume 1. Sturbridge, MA: Monogram Aviation Publications. ISBN 978-0-914144-36-6 (англ.)
Kay, Antony L.; Smith, J.R. (2002). German Aircraft of the Second World War. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-010-X (англ.)
Krantzhoff, Jörg Armin (1997). Arado: History of an Aircraft Company. Atglen, PA: Schiffer. ISBN 0-7643-0293-0 (англ.)
Lepage, Jean-Denis (2009). Aircraft of the Luftwaffe 1935—1945: An Illustrated History. Jefferson, NC: McFarland. ISBN 0-7864-3937-8. Retrieved 2013-12-13 (англ.)