Bee Train

Bee Train
ビィートレイン

Тип	анімаційна студія
Організаційно-правова форма господарювання	кабусікі-ґайся
Галузь	випуск аніме, анімація
Гасло	«Студія як госпіталь» (неоф.)
Засновано	5 червня 1997 (Токіо, Японія)
Засновник(и)	Kōichi Mashimod
Штаб-квартира	Кокубундзі, Токіо, Японія[1]
Ключові особи	Масімо Койті (засновник та директор)
Продукція	Noir (2001) .hack//SIGN (2002) Madlax (2004) Tsubasa Chronicle (2005—2006) .hack//Roots (2006) El Cazador (2007)
Співробітники	70 (2007)
Холдингова компанія	Production I.G
beetrain.co.jp

Bee Train (яп. ビィートレイン) — японська аніме-студія, найбільш відома за такими роботами як «Noir», «.hack//SIGN» та «Madlax» і заробила завдяки їм певну популярність в середовищі шанувальників юрі — в першу чергу, через тенденції вибирати на головні ролі молодих і рішучих дівчат із заплутаними і неоднозначними взаєминами. Частина знавців творчості студії проте вважає таке ставлення до нього невірним, указуючи на відсутність в них очевидних ознак приналежності до жанру сьодзьо-аі.

Студія Bee Train була заснована 5 червня 1997 року Масімо Койті, що раніше працював режисером в Tatsunoko Production і в ним же заснованій невеликій фірмі Mashimo Jimusho. Спочатку Bee Train, разом з XEBEC, вважався дочірньою фірмою Production I.G, проте в лютому 2006 студія відокремилася і стала незалежною компанією.

Мета Масімо, заради якої він відкрив свою студію, полягала в тому, щоб створити так званий «госпіталь для аніматорів» (англ. hospital for animators), тобто компанію, в якій людський підхід був би важливіший за корпоративний, а вищою метою стали б не гроші, а самовираження талановитих співробітників і художня цінність картин. За словами самого Масімо, він розробив такий підхід протягом тривалого часу, проведеного в лікарні у зв’язку з нещасним випадком, що трапився з ним під час катання на гірських лижах ^[2], і з тих пір послідовно запроваджував в життя, будучи єдиним режисером і взагалі постійним співробітником студії.

Першими проектами студії стали випущені в 1999 році аніме-адаптації популярних в Японії відеоігор: «Popolocrois», «Arc the Lad», «Wild ARMS: Twilight Venom» та «Medabots». Отриманий при цьому досвід дуже став в пригоді студії, коли в 2002-му Bandai запропонували їй створити OVA до відомій ігровій тетралогії «.hack», а трохи пізніше — і повноцінне аніме-продовження до ігор, під ім’ям «.hack//SIGN» що стало, на думку деяких критиків, найвідомішою роботою студії на сьогодні. Згадана OVA стала відома як «.hack//Liminality», і кожна з чотирьох її серій додавалася до однієї з відеоігор.

Проте першим повністю самостійним проектом студії став «Noir». Створений майже одночасно з «SIGN», але випущений на екрани в 2001 року, «Noir» відразу ж став культовим серіалом в Японії і за її межами, в першу чергу, в США та Німеччині. За словами Масімо Койті, Noir із самого початку планувався як перша частина майбутньої трилогії, об'єднаної загальним піджанром «дівчата з пістолетами» (англ. «girls-with-guns») ^[3], другим епізодом якої став створений в 2004 році серіал «Madlax».

Необхідно відзначити, що хоча Noir і Madlax вважаються фактично візитною карткою студії Bee Train і особисто Койті Масімо, спочатку ідея створити щось подібне належала не йому, а продюсеру обох серіалів Кітаяма Сіґеру. Директор анімації Осава Сатосі сформулював думку Кітаямі, як бажання зобразити контраст між «дівочою крихкістю і зброєю — символом сили» ^[2], що в наш час вважається одним з небагатьох канонічних визначень цього піджанру. Проте, навіть незважаючи на подібну розпливчастість, після успіху Noir інтерес до жанру з боку інших фірм різко зріс, породивши цілий ряд ідейно схожих з ним аніме, наприклад, «Gunslinger Girl» (2003), що відзначали навіть незалежні оглядачі ^[4].

Офіс студії розташований в Кокубундзі (Токіо).

• Toradora! епізод 4^[5]

Одним з найбільш незвичайних методів роботи, якими користується Койті Масімо, слідуючи своїй стратегії «студії-госпіталю», є метод мозкового штурму нових задумок і концептів в стані алкогольного сп’яніння. Наприклад, за його словами, саме так народилася безпрецедентна (в усякому разі, для аніме) ідея містичного зв’язку між Мадлакс та Маргарет в Madlax ^[2].

Інша тенденція Bee Train — запрошувати на озвучування нових ролей тих сейю, які вже озвучували схожі ролі в інших роботах студії: Кувасіма Хоко (Кіріка Юмура в Noir, Маргарет Бертон в Madlax), Хісакава Ая (Хлое, Лімельда Йорг, Джоді Хейуард в El Cazador) та Каорі Надзука (Субару в .hack//SIGN, Сіно в .hack//Roots) є найбільш відомими тому прикладами. Цікаво, що роль Надзукі в Roots послужила приводом для жвавих дискусій серед шанувальників обох серіалів на тему, чи є її персонажі в них однією і тією ж людиною.

Відомий японський композитор і музичний продюсер Кадзіура Юкі написала музику для більшості робіт студії, починаючи з Noir, чия популярність, на думку частини критиків, багато в чому обумовлена високою якістю саундтреку, і закінчуючи (на вересень 2006) першим сезоном Tsubasa Chronicle. Коментуючи свою прихильність її музики до якої-небудь інший, Масімо одного разу відзначив, що, насправді, «вона — казкарка, яка на додаток уміє писати музику» ^[2].

Так само для створення музики для своїх проектів Bee Train неодноразово запрошували дует Ali Project, що взяв участь в роботі над Noir (відкриваюча пісня), Avenger та .hack//Roots.

Музика грає набагато більшу роль в творчості Bee Train, ніж в роботах інших студій, оскільки одним з робочих принципів Койті Масімо є те, що музика така ж рівноправна частина твору, як і анімація і озвучення. З цієї причини він не любить поняття «музичний супровід» настільки, що часто музика в його картинах заглушає мову персонажів, а в деяких випадках останньою взагалі нехтують на користь першої. Приклади тому можна побачити в Avenger, .hack//SIGN, Madlax і ряду інших робіт.

У анімації Масімо віддає перевагу м’якому, злегка розмитому дизайну без різких кутів, ліній і фарб. Також до часто використовуваних стилістичних прийомів відносяться дуже близькі ракурси, що показують, наприклад, тільки обличчя персонажа, очі або рот, коли він говорить, і ракурси дальні, з яких видні обидва співрозмовника, які не рухаються під час розмови. Як і багато інших творців аніме, Bee Train дуже багато уваги приділяють очам персонажів.

• Офіційний сайт студії [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (яп.)
• Bee Train Fan (фансайт) (англ.)
  • Стаття про студію (англ.) на Bee Train Fan Wiki