Fairlight CMI

Fairlight CMI
Дата створення / заснування 1979
Зображення
Конструктор Fairlight[d]
CMNS: Fairlight CMI у Вікісховищі

Fairlight CMI (скорочення від Computer Musical Instrument) — цифровий синтезатор, семплер та цифрова аудіоробоча станція, представлена у 1979 році компанією Fairlight.[1][2][3]. Це була одна з найперших музичних робочих станцій із вбудованим цифровим семплером. Вважається, що сам термін «семпер» впроваджено у музичній індустрії саме компанією Fairlight. Інструмент досяг найбільшої популярності на початку 1980-х років і складав конкуренцію Synclavier від New England Digital .

Розробка

[ред. | ред. код]

Компанію Fairlight створили у грудні 1975 року Кім Райрі і Пітер Фогель.[4] Названа на честь парома на підводних крилах, що проходив курсував у гавані Сіднея, поблизу якої жили розробники.[4]

Фогель та Райрі вирішили використовувати мікропроцесорну технологію замість аналогового синтезу[4]. Першим дослідницьким проектом став громіздкий, дорогий і непродажний восьмиголосовий синтезатор QASAR M8.[4]

Експериментуючи в області синтезу звуку, у 1978 році Фогель записав фрагменти звучання фортепіанного твору з радіотрансляції довжиною в одну секунду. Відтворюючи ці фрагменти на різних висотах, Фогель виявив, що можна добитися набагато реалістичнішої якості звучання, ніж це дозволяли робити тогочасні синтезатори.

Можливості інструмента і використання

[ред. | ред. код]

Для опису цього процесу Фогель та Райрі ввели термін «семплер».[5] Fairlight CMI дозволяв виконувати нескінченні звуки і контролювати такі параметри звуку, як атака, рівень затримки, час затухання та вібрато . За словами Райрі, «ми розглядали використання записаних звуків у реальному житті як компроміс — як обман — і ми не відчували особливо чим пишатися».[4]

За спогадами Стівена Пейн, який бачив демонстрацію інструмента в 1979, «Ідея записати звук на носій пам'яті і мати контроль над тоном у реальному часі видалася неймовірно захоплюючою. До цього часу все, що дозволяло фіксувати звук, було засновано на магнітних плівках. Fairlight CMI виглядав як набагато надійніший та універсальніший цифровий мелотрон.»[4]

Тоді ж інструментом зацікавився британський співак і продюсер Пітер Габріель, завдяки чому Fairlight CMI почали продавати у Великій Британії.[4] Першим, хто придбав CMI у Великій Британії, був басист Led Zeppelin Джон Пол Джонс. За ним слідували інші відомі діячі британської музичної індустрії, серед яких Кейт Буш, Алан Парсонс, Рік Райт і Томас Долбі.[4] Незабаром Fairlight CMI мав комерційний успіх і в Сполучених Штатах, де інструмент використовували Стіві Вандер, Гербі Генкок, Ян Хаммер, Тодд Рундгрен та Джоні Мітчелл .[4] Однак музиканти зрозуміли, що CMI не може змагатися з акустичними інструментами у виразності звучання і синтезатор більше використовувався для створення образних звучань, ніж як сольний.[4][6]

Першим комерційно успішним альбомом, під час запису якого використовувався Fairlight CMI, став альбом "Never for Ever " Кейта Буш (1980).

Стіві Вандер використовував Fairlight на гастролях у підтримку альбому Stevie Wonder's Journey Through «The Secret Life of Plants», замість семплера Computer Music Melodian, який він використав для запису.[7] Пітер Габріель використав Fairlight в Альбомі «1982».

Після успіху Fairlight CMI інші фірми також розпочали виробництво семплерів. Компанія New England Digital модифікувала свій цифровий синтезатор Synclavier, тоді як E-mu Systems представила дешевший інструмент Emulator в 1981 році. У США нова компанія- Ensoniq, представила Ensoniq Mirage в 1985 році за ціною, що складала чверть ціни інших семплерів.[8]

Повсюдність «Fairlight» була такою, що у 1985 році Філ Коллінз з випуском альбому «No Jacket Required» спеціально вказав, що «на цьому альбомі немає Fairlight», щоб пояснити, що Fairlight не використовувався для синтезу звуків духових і струнних.[9]

Учасники гурту Коул вважав пристрій унікальним і неперевершеним, описуючи використання Fairlight як «слуховий еквівалент нарізок Вільяма Берроуза».[10]

У 2015 році Fairlight CMI потрапив до колекції Національного архіву кіно та звуку «Звуки Австралії».[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VCO8 (7 жовтня 2015), Peter Vogel demonstrates the Fairlight CMI 30A, архів оригіналу за 17 липня 2021, процитовано 26 жовтня 2017
  2. ↑ Fairlight History. FairlightUS.com. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 17 липня 2021.
  3. ↑ Vogel, Peter. The Fairlight Story. anerd.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Fairlight – The Whole Story. Audio Media Magazine (January 1996). Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 17 липня 2021.
  5. ↑ The Lost Art Of Sampling: Part 1. Sound on Sound (брит.). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  6. ↑ Gabriel looks for live sound in the studio. Billboard (26 July 1986). 26 липня 1986. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
  7. ↑ Stewart, Andy. Name Behind the Name: Bruce Jackson — Apogee, Jands, Lake Technology. Audio Technology (40).
  8. ↑ Paul Théberge (1997). Any Sound You Can Imagine: Making Music/Consuming Technology. Wesleyan University Press. с. 65. ISBN 9780819563095.
  9. ↑ Phil Collins - No Jacket Required. Genesis News. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  10. ↑ COIL - Part 1 - rare unedited May 2001 interview w/ John Balance & Peter Christopherson (video). YouTube.
  11. ↑ 2015 Registry additions. National Film and Sound Archive. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Fairlight_CMI&oldid=37086876