Granatiere (1907)
| «Гранатьєре» | ||
|---|---|---|
| Granatiere
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрені міноносці типу «Сольдато» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія | |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії | |
| Закладено | 24 липня 1905 року | |
| Спущено на воду | 27 жовтня 1906 року | |
| Введено в експлуатацію | 18 квітня 1907 року | |
| Статус | Виключений зі складу флоту 3 листопада 1927 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 395 тонн (стандартна) 415 тонн (повна) | |
| Довжина | 65 м | |
| Ширина | 6,1 м | |
| Осадка | 2,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × вертикальні парові машини 3 × парові котли «Thornycroft» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 5000 к.с. | |
| Швидкість | 28,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 1500 миль на швидкості 12 вузлів | |
| Екіпаж | 56 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 3 × 450-мм торпедні апарати | |
«Гранатьєре» (італ. Granatiere) — ескадрений міноносець ВМС Італії типу «Сольдато» часів Першої світової війни.
Корабель був закладений 24 липня 1905 року на верфі «Ansaldo» в Генуї. Спущений на воду 27 жовтня 1906 року, вступив у стрій 18 квітня 1907 року.
Після вступу у стрій «Гранатьєре» був включений до складу III ескадри есмінців. 1 січня 1909 року він разом із допоміжним судном «Вольта» прибув до Мессіни, де взяв участь у рятувальних роботах після Мессінського землетрусу 28 грудня 1908 рокуо[1].
У 1909 році корабель перебував у Східному Середземномор'ї. У 1910 році відвідав Монако, де взяв участь у відкритті Океанографічного музею, а також супроводжував королівську яхту «Трінаркія» (італ. Trinacria) під час її візитів на Сицилію і Сардинію[2].
Есмінець брав участь в італійсько-турецькій війні. У 1911 році він діяв в Червоному морі, у 1912 році - біля берегів Греції, Туреччини та в Додеканесі[2].
У 1914 році «Гранатьєре» пройшов ремонт а Арсеналі Таранто[2].
Після вступу Італії у Першу світову війну «Гранатьєре» був включений до складу II ескадри есмінців (разом з «Інсідіозо», «Імпавідо» та «Іррек'єто»)[3].
Під час війни есмінець супроводжував конвої в Албанію, Гібралтар, Мальту, Сицилію, здійснював протичовнові патрулювання в Тірренському та Адріатичному морях. 1 грудня 1917 року він брав участь у рятувальній операції з порятунку вцілілих членів екіпажу допоміжного крейсера «Чітта ді Сассарі», потопленого німецьким підводним човном « U 64»[4].
1 липня 1921 року «Гранатьєре» був перекласифікований в міноносець. Протягом 1921-1924 років він ніс службу в Додеканесі та на Родосі. Протягом 1925-1927 років використовувався як навчальний корабель у Школі механіків у Венеції.
3 листопада 1927 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
- Ескадрений міноносець «Гранатьєре» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
- ↑ http://www.betasom.it/forum/index.php?showtopic=22822&st=100 e http://www.betasom.it/forum/index.php?showtopic=22822&st=250.
- ↑ а б в Copia archiviata (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 marzo 2016. Процитовано 4 febbraio 2011.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=sì(довідка) - ↑ Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 96.
- ↑ Sport7 Diving Club - I nostri Relitti [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.].
