Helter Skelter (пісня)

«Helter Skelter»
Пісня The Beatles
з альбому The Beatles
Випущено 22 листопада 1968
Записано 9-10 вересня 1968
Жанр Хардрок, хевіметал, прото-панк
Мова англійська
Тривалість 4:29 (стерео LP)
3:40 (моно LP)
Лейбл Apple Records
Автор слів Леннон — Маккартні
Продюсер Джордж Мартін
Композитор Леннон — Маккартні

Музичне відео
«Helter Skelter» на YouTube

Helter Skelter (Розгардіяш) — пісня The Beatles з подвійного альбому The Beatles. Це одна з небагатьох пісень групи в жанрі хард-рок, і вважається одним з перших зразків прото-метала[1].

Історія створення[ред. | ред. код]

До 1968 році ще недавно безтурботні настрої всередині The Beatles стали змінюватися. Успіх альбому Sgt.Pepper's Lonely Hearts Club Band був затьмарений смертю менеджера групи Браяна Епштейна від передозування снодійного в серпні 1967 року. Пол Маккартні став поступово віддалятися від інших учасників групи, які дедалі більше (за словами Леннона) відчували себе його «акомпануючою групою». У надії скинути напругу Маккартні ранньою весною 1968 року вирушив на свою ферму в віддаленому куточку Шотландії. Саме тут на очі йому попалося інтерв'ю Піта Таунсенда, в якому той називав щойно записану (і видану синглом) пісню «I Can See For Miles» «найгучнішою, грубою, брудною і безкомпромісною» у творчості The Who[2].

Одного-єдиного абзацу виявилося досить, щоб підштовхнути мене до цього кроку. Я сів і за один присід написав «Helter Skelter», вирішивши, що вона буде найгучнішою, найгрубшою і найбруднішою в історії The Beatles ... Мені захотілося створити щось антисоціальне; щось таке, чого ми ніколи раніше не робили. «Карусель» в тексті я використовував як метафору для опису групи, що розпадається. When I get to the bottom I get to the top of the slide / Where I stop and I turn and I go for a ride ... На думці в мене була історія падіння Римської імперії. Це була пісня про розпад і розкладання.

— Пол Маккартні.[3]

Запис і випуск[ред. | ред. код]

Перша спроба запису була зроблена 18 липня 1968 року, і результатом її виявився 27-хвилинний трек, який втілив у собі всі крайнощі психоделії[4]. «Ми попросили інженерів зробити барабани максимально гучними. Прослухали і вирішили: ні, звучить прісно — потрібно ще гучніше, ще брудніше. Потім прослухали все на тверезу голову і вирішили відправити плівки в кошик», — згадував Пол Маккартні.

Повторно за «Helter Skelter» The Beatles взялися два місяці потому, під керівництвом вже не Джорджа Мартіна, а його 21-річного асистента Кріса Томаса[5]. Протягом 12 годин група записала в цілому 21 версію композиції. «Helter Skelter» записувалася в атмосфері істерики, що межувала з повним божевіллям", — згадував Рінго Старр. За словами Кріса Томаса, Пол верещав і трусився біля мікрофона, а Джордж став бігати з палаючою попільничкою над головою[4]. Крик Старра після вісімнадцятого дубля «У мене на пальцях мозолі!» увійшов у відібрану для альбому (тільки стереомікс) версію пісні[5]. Джон Леннон доповнив какофонію дикою партією тенор-сакса. Колишній гастрольний менеджер Мел Еванс зіграв на трубі. Сесія завершилася о 2 годині ночі. «Helter Skelter» потрапила на першу сторону другого диска «Білого альбому». Інша версія пісні (відредагований другий дубль) вийшла в третій частині «Антології Бітлз» в 1996 році. Другий дубль (тривалістю 12 хвилин) увійшов в ювілейне перевидання «Білого альбому» 2018 року[5].

Скандальна популярність[ред. | ред. код]

9 серпня 1969 року про пісню раптово заговорив увесь світ: з'ясувалося, що назва пісні (з помилкою: Healter Skelter) вбивці кров'ю написали на стінах особняка на Беверлі-Хіллз. Чарльз Менсон заявив на суді про те, що саме вона надихнула його на вбивство п'ятьох мешканців особняка на Беверлі-Хіллз, серед яких була актриса Шерон Тейт і стиліст Джей Себрінг[6][7]. Прокурор Вінсент Бульйосі запозичив її назву для заголовка своєї книги-бестселера 1974 року, що розповідала про історію злочинів банди Менсона[8]. Згодом Маккартні не раз намагався «відмити» репутацію Helter Skelter. Він виконав її і в 2005 році на концерті Live 8.

Кавер-версії[ред. | ред. код]

  • У 1988 році U2 записали свою версію пісні для концертного відеоальбому «Rattle and Hum». Боно попередив про виконання такими словами: «Цю пісню Чарльз Менсон вкрав у The Beatles; ми крадемо її назад»[9][10].

У записі брали участь[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Erlewine, Stephen Thomas. White Album review. www.allmusic.com. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 2 березня 2010.
  2. Miles, Barry (1998). Paul McCartney : many years from now (вид. 1st Owl books ed). New York: H. Holt. ISBN 0-8050-5249-6. OCLC 40284619. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 7 січня 2022.
  3. Q, March 2006. Rewind. The Story Behind the Song. The Beatles. Helter Skelter. Стр. 46-47.
  4. а б McCartney, Paul (2013). The complete Beatles recording sessions : the official story of the Abbey Road years 1962-1970. London. ISBN 978-0-7537-2545-0. OCLC 857877592.
  5. а б в Winn, John C. (2008-2009). The Beatles' recorded legacy (вид. 1st ed). New York: Three Rivers Press. ISBN 978-0-307-45157-6. OCLC 212855798.
  6. Doggett, Peter (2007). There's a riot going on : revolutionaries, rock stars and the rise and fall of '60s counter-culture. Edinburgh: Canongate. ISBN 978-1-84195-940-5. OCLC 165410759.
  7. The Influence of the Beatles on Charles Manson. web.archive.org. 21 грудня 2002. Архів оригіналу за 21 грудня 2002. Процитовано 7 січня 2022.
  8. Lachman, Gary (2001). Turn off your mind : the mystic sixties and the dark side of the age of Aquarius. New York: Disinformation. ISBN 0-9713942-3-7. OCLC 52384670.
  9. U2 - Helter Skelter. U2songs.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
  10. Bono Bites Back. Mother Jones Magazine. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 листопада 2017.

Посилання[ред. | ред. код]