Leuzea repens

Leuzea repens
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підтриба: Centaureinae
Рід: Медовий осот (Leuzea)
Вид:
L. repens
Біноміальна назва
Leuzea repens
Синоніми

Acroptilon repens (L.) DC.

Leuzea repens або Rhaponticum repens — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у помірній Євразії, Індії й Пакистані.

Кореневищна багаторічна трав'яниста рослина 25–70 см заввишки. Стебла одне або кілька, прямостійні, розгалужені від основи, густо вкриті листям. Листки сидячі, еліптичні, лопатоподібні, або лінійні, 2–7 × 0.4–1.3 см, перисто-розділені, злегка жорсткі, сірувато-зелені, поля зубчасті або цілі. Верхні листи часто менші. Квіткові голови численні, від щиткоподібних до щиткоподібно-волотевих. Кільце приквітків суцвіття 5–13 мм в діаметрі; приквітки в ≈6 рядах; зовнішні й середні — від яйцеподібних до широко яйцеподібних, 3–11 × 2–6 мм; внутрішні — від ланцетних до лінійно-ланцетних, ≈ 13 × 2–3 мм. Віночок ≈ 1.4 см. Квітки від рожевого до пурпурового забарвлення. Сім'янка від жовтуватого до блідо-коричневого кольору, вузько зворотнояйцеподібний, 3.5–4 мм, вершина округла. Папуси 8–10 мм, коротко запушені на вершині, легко падають при зрілості[1].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у помірній Євразії, Індії й Пакистані; натуралізований в Австралії, Канаді, США, Нижній Каліфорнії — Мексика[2][3][4].

В Україні вид росте на солончакових луках, степах і на полях — у пд. ч. Степу[5]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Flora of China. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 01.05.2019. (англ.)
  2. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 01.05.2019. (англ.)
  3. Euro+Med Plantbase. Процитовано 01.05.2019. (англ.)
  4. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 01.05.2019. (англ.)
  5. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 354.