Синиця жовточерева
| Синиця жовточерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(8077149502).jpg) Самець жовточеревої синиці | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pardaliparus venustulus (R. Swinhoe, 1870) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Parus venustulus Swinhoe, 1870 Periparus venustulus (Swinhoe, 1870) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Синиця жовточерева[2] (Pardaliparus venustulus) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae)[3]. Ендемік Китаю. Раніше цей вид відносили до роду Синиця (Parus) або Мала синиця (Periparus), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2013 році, він був переведений до відновленого роду Pardaliparus[4].
.jpg)
Довжина птаха становить 10-11 см, вага 9-12,5 г. Голова відносно велика, хвіст короткий. Виду притаманний яскраво виражений статевий диморфізм. У самців голова чорна, щоки білі, на потилиці велика біла пляма, над очима білі плямки. Груди і живіт яскраво-жовті, боки оливкові Спина блакитнувато-сіра, надхвістя сріблясте. Хвіст чорний з білими краями, на чорних крилах є дві білі смужки. Третьорядні махові пера мають білі кінчики, нижні покривні пера крил мають жовті края. Під час сезону розмноження забарвлення більш яскраве.
У самиць голова блакитнувато-сіра або оливково-сіра, горло біле, відділене від білих щок сірими "вусами", над очима бліді "брови". Молоді птахи мають подібне забарвлення, однак ще блідіше, їх спина і крила зеленувато-жовті, поцятковані світлими смугами, груди і живіт жовті з зеленуватим відтінком.
Жовточереві синиці поширені в Центральному, Південному і Східному Китаї. Взимку частина популяції мігрує в прибережні райони на південному сході країни. Бродячі птахи спостерігалися в Кореї, Японії і на Далекому Сході Росії[5][6][7]. Вони живуть в субтропічних широколистяних і мішаних лісах, на висоті від 350 до 3050 м над рівнем моря. Живляться комахами та їх личинками, іноді ягодами і плодами, роблять запаси. Сезон розмноження триває в травні-червоні. Гніздо робиться з моху, листя, рослинних волокон і шерсті, розміщується в дуплах дерев. В кладці від 5 до 7 яєць, інкубаційний період триває приблизно 12 днів, пташенята покидають гніздо через 16-17 днів після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Pardaliparus venustulus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 20 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 липня 2022.
- ↑ Johansson, U.S.; Ekman, J.; Bowie, R.C.K.; Halvarsson, P.; Ohlson, J.I.; Price, T.D.; Ericson, P.G.P. (2013). A complete multilocus species phylogeny of the tits and chickadees (Aves: Paridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 852—860. doi:10.1016/j.ympev.2013.06.019. PMID 23831453.
- ↑ Е. А. Коблик, В. Ю. Архипов. Фауна птиц стран Северной Евразии в границах бывшего СССР. Списки видов. М.: КМК, 2014. 173 с. (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 1 липня 2016. [Архівовано 2016-09-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Amur Birding. Bird and Conservation News from Muraviovka Park and Amur region. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
- ↑ В Муравьёвском парке впервые в России обнаружили желтобрюхую синицу. 30.09.2013 14:20. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |