Свиня дика

? Свиня дика Час існування: ранній плейстоцен — сучасність
Дикий кабан — представник родини Suidae
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Ссавці (Mammalia) Підклас: Звірі (Theria) Ряд: Парнокопитні Родина: Свиневі (Suidae) Рід: Свиня (Sus) Вид: Свиня дика
Біноміальна назва
Sus scrofa (Linnaeus, 1758)
Поширення дикої свині
Посилання
Вікісховище: Sus scrofa Віківиди: Sus scrofa EOL: 328663 ITIS: 180722 МСОП: 41775 NCBI: 9823 Fossilworks: 104172

Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр (Sus scrofa) — один з 10 видів роду свиня (Sus) родини свиневих (Suidae) ряду Парнокопитих (Cerviformes). Є предком більшості (але не всіх) стародавніх і сучасних порід свиней, і є підстави вважати, що відбувалося незалежне одомашнення в різних частинах ареалу, в тому числі у Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і в Малій Азії.

Свиня дика має один з найширших ареалів серед наземних ссавців, і такий широкий сучасний ареал сформувався завдяки розселенню виду за сприяння людини (Homo sapiens). Цей вид зараз трапляється у геть дикій або здичавілій формі на всіх континентах, за винятком Антарктиди і на багатьох океанічних островах. Свиня дика була основним об'єктом полювання для мисливців із найдавніших часів і тому полювання та зміни в землекористуванні привели до фрагментації ареалу та знищення виду на Британських островах, у Скандинавії, частині Північної Африки, а також порівняно великій частині ареалу на території колишнього Радянського Союзу і в північній Японії. Свиня дика населяє області проживання від степів до широколистяних лісів, від Західної Європи до Далекого Сходу, прямуючи на південь до Північної Африки, Середземномор'я, Близького Сходу, Індії, Китаю, Японії (у тому числі острови Рюкю), Тайваню і Великих Зондських островів Південно-Східної Азії. Розширений за допомогою людини ареал охоплює середовища проживання від напівпустель до тропічних дощових лісів, включаючи очеретяні джунглі, мангрові ліси, сільськогосподарські угіддя. Діапазон поширення за висотною поясністю в Європі: від рівня моря до 2400 м у Піренеях.

В Україні вид поширений у Карпатах (до висоти 1 800 м), у лісовій і лісостеповій смугах.

Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного або коричневого. Багато особин мають бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Особливості будови дикої свині порівняно з домашньою, - це велика голова з витягнутою довгою мордою та розвиненими іклами у дорослих самців, а також відносно короткий, стислий з боків тулуб на міцних високих ногах. Висота в холці значно перевищує висоту в крижці. В загальному плані передня частина корпусу у кабана більш потужно розвинена порівняно з задньою.

У великих диких кабанів довжина голови може досягати 60 см. Обхват грудей у дорослих кабанів зазвичай близько 145 см. Довжина хвоста близько 24-25 см (максимум 32 см), але, на відміну від домашньої свині, хвіст не закручується^[1] в спіраль, а залишається прямим. Коли кабан біжить, хвіст піднімається вертикально. На морді відсутні бородавчасті вирости шкіри.

У вигляді поперечного овала на кінці морди присутній "п'ятак" з випуклими верхніми та зовнішніми краями. Верхня частина поверхні п'ятака волога та гола, а нижня засіяна досить рідкими та короткими волосками. Краї п'ятака трохи виділяються за рівень суміжних ділянок покритих волоссям шкіри морди. Вуха у кабанів стоячі з загостренням на кінці.

Дика свиня — переважно нічна і загалом всеїдна тварина. Переважну частину раціону цієї тварини становлять фрукти, насіння, коріння і бульби.

І в диких, і в здичавілих представників виду основною соціальною одиницею є самиця і її виводок. Після того, як памолодь перестає годуватися молоком, дві або більше сім'ї можуть зібратися разом. Зазвичай групи складаються з 6—20 особин, хоча великі стада до близько 100 особин були також помічені. Цей зв'язок залишається стабільним до початку наступного сезону парування, коли раніше поодинокі дорослі самці вступають до боротьби за самиць. Самці зазвичай виборюють контроль над 1–3 самицями, але іноді це число може сягати 8. Після сезону спарювання самці йдуть геть. Самиця зазвичай народжує від 4 до 8 поросят, хоча відомі випадки народження до 13 поросят.

Свиня дика — один з найвідоміших мисливських звірів, цінний задля м'яса, шкіри, щетини та ікол.

Для цього виду створено величезну кількість власних назв (перелічено за абеткою):

• Боров — раніше для диких форм (порівняйте: Борея, бореальний, бір)
• Вепр — дикий кабан^[2]; слово праслов'янського, а далі — індоєвропейського походження^[3].
• Дик — будь-яка особина дикої форми (в літописах і в Польщі — актуальна назва виду; як назва дикої форми свині наведена у словнику Б. Грінченка [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]).
• Кабан — самець свині (варіації за Грінченком: "кабан, ... кабанець, кабанча, кабанчик, кабанюга" [Архівовано 7 серпня 2013 у Wayback Machine.])
• Кнур — некастрований свійський кабан
• Порося — для молодих особин свійських і диких форм
• Свиня — найчастіше для самиць свійської форми (див. Свиня свійська)
• Хряк — те саме, що і «кнур»

Інші назви для «свині», за національною словниковою базою «Словники України» (версія 1.4): «Льо́ха, свиню́ка [свиня́ка] — розмовне, безро́га — жартівливе, ро́ха — розмовне, чечу́га — діалектне, ри́нда — діалектне; свинома́тка (свиня, що дає приплід); па́ця».

Слово свиня очевидно індоєвропейського походження від звуконаслідувального кореня su^[4].

Пам'ятна монета НБУ присвячена Вепру

У Середньовіччі кабан був родовим знаком цілої низки європейських народів, зокрема помітне значення мав культ вепра у давніх кельтів. Також він зустрічається на червоних стягах полабів і лужичів — слов'янських племен.

Однією з небезпечних хвороб для диких свиней є африканська чума свиней. У 2015 році в Україні випадки захворювання диких свиней на цю хворобу були зафіксовані в низці областей: Київській^[5] Рівненській^[6], Житомирській^[7] та Полтавській^[8]. З метою боротьби із хворобою здійснюється відстріл тварин.

• Кабан Гоґзілла
• Разорбек
• Великий лісовий кабан

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 1054-1058. — ISBN 0801857899. (англ.)
• Sus scrofa | ARKive (англ.)

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Дикий кабан / Wild boar / Sus scrofa [Архівовано 16 травня 2019 у Wayback Machine.]