U-1105

U-1105
U 1105
Зображення підводного човна U-995, однотипного з U-1105
Верф Nordseewerke, Емден
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
Порт приписки Кіль, Гортен
Замовлення 14 жовтня 1941
Закладений 6 липня 1943
Спуск на воду 20 квітня 1944
Введений до складу флоту 3 червня 1944
На службі 1944—1945
Сучасний статус 19 вересня 1949 року затоплений у річці Потомак
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ середній торпедний ДПЧ
Вартість 4 714 000 ℛℳ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,9 вузлів
Швидкість (підводна) 8 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 250 м
Дальність плавання 8500 морських миль (15 700 км) на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні)
80 морських миль (150 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 67,1 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Водотоннажність надводна 759 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 дизельних двигуни Germaniawerft M6V 40/46, 2 електродвигуни Siemens-Schuckert-Werke GU 343/38-8
Гвинти 2
Потужність 2800—3200 к.с. (дизелі)
750 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий ТА
14 торпед або 26 мін TMA чи TMB
ППО 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42
1 × 37-мм зенітна гармата M43U
2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30
Електроніка Balkongerät
U-1105. Карта розташування: Вірджинія
U-1105
U-1105
Район затоплення U-1105

U-1105 — німецький середній підводний човен типу VIIC/41, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 6 липня 1943 року на верфі компанії Nordseewerke в Емдені, спущений на воду 20 квітня 1944 року. 3 червня 1944 року корабель увійшов до складу 8-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. Єдиним командиром човна був оберлейтенант-цур-зее Ганс-Йоахім Шварц.

Історія[ред. | ред. код]

U-1105 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC/41, найчисельнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 8-ї навчальної флотилії підводних човнів, з 16 лютого 1945 року переведений до 5-ї флотилії. У квітні-травні 1945 року здійснив один бойовий похід під час якого уразив торпедами G7es фрегат типу «Кептен» «Редмілл», завдавши його невиправних пошкоджень.

10 травня 1945 року човен капітулював союзникам у Лох Еріболл, Шотландія.

Попри тому, що U-1105 все ще перебував під керівництвом німецького екіпажу, човен включили до складу підводних сил Королівського флоту під номером N-16. Згодом під наглядом фрегату та повітряним супроводом разом з іншими підводними човнами, що здалися, U-1105 через Норт-Мінч прибув до британської військово-морської бази в Лох Алш, пізніше до Лізахалі, Північна Ірландія. Кілька місяців човен перебував під британським контролем, перш ніж U-1105 передали за репараціями США з метою дослідження його унікального синтетичного гумового покриття корпусу.

У 1946 році підводний човен, перейменований у ВМС США знову на U-1105, прибув до Портсмута, штат Нью-Гемпшир. Військово-морська дослідницька лабораторія у Вашингтоні і акустична лабораторія Массачусетського технологічного інституту в Кембриджі провели дослідження його унікальної гумової обшивки. Після завершення досліджень човен було відбуксирувано на Соломонов острів, штат Меріленд, для випробування вибухових речовин.

Рятувальні судна «Салваджер» і «Віндласс», що були призначені для буксирування, витягнули U-1105 в Чесапікську затоку, де його тимчасово затопили. З 10 по 25 серпня проводилися евакуаційні та буксирні випробування. Пришвартований 29 вересня, щоб дозволити прикріпити понтони до його бортів, до 18 листопада U-1105 пройшов чергову серію аварійних і буксирувальних випробувань, коли був затоплений.

Влітку 1949 U-1105 знову підняли і відбуксирували в річку Потомак, де в Пайні-Пойнті підготували до остаточного затоплення. 19 вересня 1949 року на відстані 30 футів (9,1 м) від U-1105 була підірвана глибинна бомба MK.6 вагою 110 кг. Після того, як човен підняли з води, він в останній раз опустився на глибину близько 27 метрів, приземлившись у вертикальному положенні, корпус німецького трофейного човна під тиском розірвався від вибуху аж до кіля.

Перелік уражених U-1105 суден у бойових походах[ред. | ред. код]

Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Перший похід (12.04—10.05.1945, 29 діб; Марвікен—Лох Еріболл)[3]
1 27 квітня 1945 «Редмілл»[4] фрегат  Військово-морські сили Великої Британії 1 300 тотально зруйнований
48°59′ пн. ш. 5°17′ зх. д. / 48.983° пн. ш. 5.283° зх. д. / 48.983; -5.283 (HMS Redmill (K 554))
? (32 загиблих та ? вижили) фрегат типу «Кептен»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. U-1105. uboat.net. Архів оригіналу за 9 червня 2021.(англ.)
  2. https://uboat.net/boats/successes/u1105.html [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] Ships hit by U-1105
  3. Patrols by U-1105. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 13 лютого 2022.
  4. HMS Redmill (K 554). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 13 лютого 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • U-1105. на uboat.net. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]