USS Louisville (SSN-724)
«Луїсвілл» | ||
---|---|---|
USS Louisville (SSN-724) | ||
Спуск на воду | 14 грудня 1985 року | |
Виведений зі складу флоту | 9 березня 2021 року | |
Сучасний статус | В утилізації | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | SSN | |
Головний конструктор | General Dynamics | |
Класифікація НАТО | Los Angeles I | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 20 вузлів | |
Швидкість (підводна) | більше 20 вузлів | |
Робоча глибина занурення | від 250 до 280 метрів | |
Гранична глибина занурення | 450 метрів | |
Екіпаж | 152 (32 офіцера) | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 110,3 метра | |
Ширина корпусу найб. | 10 метрів | |
Середня осадка (по КВЛ) | осадка 9,4 метра | |
Водотоннажність надводна | 5882 тонни | |
Озброєння | ||
Торпедно- мінне озброєння | 4 × 21 (533 мм) торпедні апарати | |
Ракетне озброєння | крилаті ракети Томагавк блок 3 SLCM, діапазон дії 1700 морських миль (3100 км); протикорабельні крилаті ракети Harpoon (6-8 ракет), діапазон дії 70 морських миль (130 км). |
«Луїсвілл» (англ. USS Louisville (SSN-724)) — багатоцільовий атомний підводний човен, є 37-тим в серії з 62 підводних човнів типу «Лос-Анжелес», побудованих для ВМС США. Він став четвертим кораблем ВМС США з такою назвою, Підводний човен названий на честь міста Луїсвілл, штат Кентуккі.[1] Призначений для боротьби з підводними човнами і надводними кораблями противника, а також для ведення розвідувальних дій, спеціальних операцій, перекидання спецпідрозділів, нанесення ударів, мінування, пошуково-рятувальних операцій.
Атомний підводний човен був побудований на верфі компанії General Dynamics Electric Boat (GDEB) в місті Гротон, штат Коннектикут, відповідно до контракту від 11 лютого 1982 року. Церемонія закладання кіля відбулася 24 вересня 1984 року. Спущена на воду 14 грудня 1985 року. Хрещеною матір'ю стала Бетті Енн Мак-Кі, дружина відставного адмірала Кіннарда Роу Маккі. Введено в експлуатацію 8 листопада 1986 року. Церемонія відбулася на військово-морській базі підводних човнів в Нью-Лондон в Гротон, штат Коннектикут.
16 лютого 1988 підводний човен прибув до місця нового порту приписки - військово-морську базу підводних човнів Пойнт-Лома в Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Перехід з Гротон, штат Коннектикут, склав чотири тижні.
1 грудня 1988 року човен вийшов в своє перше розгортання в західній частині Тихого океану, з якого повернувся 27 серпня 1989 року.
27 грудня 1990 року покинув Сан-Дієго для запланованого розгортання в бойовій групі авіаносця ««Америка»».
19 січня 1991 року в 09:30 за місцевим часом з Червоного моря човен вперше здійснила запуск ракети Томагавк по іракським об'єктам в рамках операції «Буря в пустелі». [2]28 квітня 1991 року повернувся в порт приписки після чотирьох місяців розгортання в зоні відповідальності 5-го і 7-го флоту США.
23 лютого 1995 прибув до нового місця приписки на військово-морську базу Перл-Харбор, Гаваї, зробивши перехід від Сан-Дієго, штат Каліфорнія, за дев'ять днів.
25 березня 1995 човен став на модернізацію на військово-морській верфі в Перл-Гарбор, яка була завершена 14 лютого 1996 року. Після завершення ходових випробувань 1 серпня 1996 роки знову повернулася на службу.
У 2003 році брав участь в операції "Іракська свобода", та здійснив запуск з Червоного моря 16 ракет "Томагавк" по цілям в Іраку.
4 січня 2007 року човен був направлений в Портсмут для проходження капітального ремонту, який проходив на військово-морській верфі в Кіттері, штат Мен. 19 січня 2009 року залишив Портсмут після завершення капітального ремонту.
У 2010 році човен взяв участь у навчаннях з ВМС Південної Кореї, які були спрямовані на стримування Північної Кореї.
10 жовтня 2014 року підводний човен покинув військово-морську базу Joint Base Pearl Harbor-Hickam, що знаходиться поруч з Гонолулу, Гаваї, і відправився в дальній похід, з якого повернувся 10 квітня 2015 року. За цей час субмарина пройшла близько 40000 миль, взяла участь у кількох міжнародних навчаннях.[3]
30 вересня 2016 року підводний човен покинув порт приписки Перл-Харбор для запланованого розгортання західній частині Тихого океану. 12 жовтня прибула з триденним візитом в Йокосука, Японія. 8 грудня прибула з візитом на військово-морську базу Чінхегу, Південна Корея.[4] 14 лютого 2017 прибув зі звичайним візитом в порт Субик-Бей, Філіппіни. 23 березня повернулася в порт приписки.[5]
2 травня 2019 року човен повернувся в Перл-Харбор з останнього свого розгортання. В жовтні човен прибув Бремертон, штат Вашингтон, для виведення з експлуатації.[6][7] була виведена з експлуатації 6 серпня 2020 року, і офіційно знятий з експлуатації 9 березня 2021 року.[8]
- Norman Polmar: Cold War Submarines, The Design and Construction of U.S. and Soviet Submarines. K. J. More. Potomac Books, Inc, 2003. ISBN 1-57488-530-8.
- Norman Friedman, James L. Christley: U.S. Submarines Since 1945: An Illustrated Design History. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-260-9.
- Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapons systems, 1997-1998. Annapolis, Maryland: US Naval Institute, 1997. ISBN 1-55750-268-4.
- Офіційний сайт [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Істрія човна [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ About USS Louisville (SSN 724). Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ Gulf War: January 1991. Архів оригіналу за 10 серпня 2013. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ Подводная лодка USS «Louisville» (SSN 724) вернулась в Пёрл-Харбор. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ Атомная подводная лодка USS «Louisville» (SSN 724) ВМС США прибыла с визитом в Республику Корея. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ Атомная подводная лодка USS «Louisville» (SSN 724) вернулась в Перл-Харбор, Гавайи. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ USS Louisville Arrives in Bremerton for Inactivation. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ Attack submarine USS Louisville arrives in Washington for inactivation. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 13 березня 2021.
- ↑ USS Louisville (SSN 717) Decommissioned. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 13 березня 2021.