Абу Машар аль-Балхі

Абу Машар аль-Балхі (Альбумасар, Альбумазар)
أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي
Сторінка манускрипту 15-го століття "Book of nativities" (BNF Arabe 2583 fol. 15v).
Народився	10 серпня 787 Балх, Балх, Афганістан
Помер	9 березня 886 (98 років) Васит, Ірак
Країна	Аббасидський халіфат
Діяльність	астроном, математик, філософ, астролог
Галузь	математика, астрологія, астрономія
Вчителі	Аль-Кінді[1]
Відомі учні	Абу Саїд Шадхан
Абу Машар аль-Балхі у Вікісховищі

Абу Машар Джафар ібн Мухаммад аль-Балхі (араб. أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي‎; 10 серпня 787(07870810), Балх, Хорасан (нині Афганістан) — 9 березня 886, Васіт, Аббасидський халіфат (нині Ірак)) — перський математик, астроном і астролог. Був відомий у Європі під ім'ям Albumaser (Альбумасар або Альбумазар).^[2]

Протягом десяти років жив у Бенаресі, де вивчав індійську астрономію. Написав «Зідж тисяч», «Зідж з'єднань і проникнень», «Книгу про форму небесної сфери та різноманіття її сходжень», «Книгу про визначення часу по дванадцяти світилам». Його «Введення в науку про зірки» (Kitab al-mudkhal al-kabir ila 'ilm ahkam an-nujjum), написану в Багдаді в 848 і перекладену на латину під назвою «Introductorium in Astronmiam» (у 1133 і ще раз у 1140), було першим європейським викладом астрології. У Багдаді він навчався у аль-Кінді^[3].

Його творчість — приклад впливу герметичної традиції на арабську астрологію. Його роботи являють собою цікаву суміш Сабейського герметизму, перської хронології, ісламу, грецької науки й месопотамської астрології. Сприяв утвердженню ідеї про зіставлення стародавнього пророка Ідріса з Енохом і Гермесом. Був винятково успішним практиком цього мистецтва, об'їхав увесь Середній Схід, служачи численним державним мужам Індії, Персії, арабських країн і Єгипту.

На християнському Заході став відомий завдяки П'єтро д'Абано, який у XIII столітті в своїй книзі «Conciliator Differentiarum Philosophorum et Praecipue Medicorum» (Diff.156) згадує про «Al-Mudsakaret» (або «Memorabilia») Абу Саїда Шадхана, учня Абу Машара, який записав відповіді й астрологічні висловлювання свого вчителя. Аналіз «Memorabilia», відомої серед схоластів як «Апомасар у викладі Садана» завдяки спотворенню імен обох вчених, провів Лінн Торндайк.

Можливо, це єдиний приклад середньовічної астрологічної агіографії. «Вчитель, майстер» постає в ньому як майже всезнаючий мудрець, який вивчає не тільки методи різних галузей свого мистецтва, а і його історію, і свідомий внесок своїх попередників. У «Memorabilia» він посилається на Машаллаха ібн Асарі, методом проектування променів якого він користувався, і зізнається, що використовував й інші його методи.

Приписуваний Абумасару твір «Пророцтво змін років і народжень», також відомий у середньовічному латинському перекладі Іоанна Севільського, на справді написаний ал-Кінді.

• «Астрологічні квіти», Аугсбург, 1488.
• «Про великі кон'юкції», 1489.
• «Введення в астрономію», Венеція, 1506.
• «Тисячі та багато іншого»

• Арабські середньовічні джерела про Східну Європу

• Матвієвська Г. П., Розенфельд Б. А. Математики и астрономы мусульманского средневековья и их труды (VIII—XVII вв.). В 3 т. — М.: Наука, 1983.(рос.)
• Лінн Торндайк. Стаття в журналі «Isis», 1954, с. 22-32.