Анафора

Ана́фора[1] (від грец. αναφορα — виділення), або єдинопоча́ток,[2] — стилістична фігура, що являє собою повтор звуків або слів на початку речень, віршових рядків, строф тощо. Повтор може траплятися один раз у суміжних реченнях (або рядках віршу тощо) або пронизувати увесь текст. Анафора часто вживається у поезії особливо в алітераційному вірші, хоча також може зустрічатися і у прозових текстах. Анафора може виконувати різні функції:

  • підкреслювати певну ідею, додавати більшого драматизму та виразності;
  • створювати ритм, підкреслювати композицію тексту.

Стилістична фігура протилежна анафорі за своєю формою, тобто коли повтор трапляється наприкінці речень або рядків — епіфора.

Приклади

[ред. | ред. код]

Анафора у вірші Олександра Олеся «Любов»:

О, не дивуйсь, що ніч така блакитна...
Що вийдеш ти, то знала ніч оця,
І через те вона така привітна,
Така ясна і ніжна до кінця...

О, не дивуйсь, що пахощі навколо,
Що мов зомлілі, дивляться квітки,
Ця ніч твоє квітчає чоло
І з них тобі одній плете вінки.

О, не дивуйсь,
О, не дивуйсь, що безліч зорь на небі
Що так прозора срібна мла,
Ця ніч ясна вбиралася для тебе,
І срібло це для тебе розлила.

І тільки ти в кімнату підеш з ганку,
Погасне тихо й журно свято скрізь,
А хмарна ніч проплаче аж до ранку
Дощем рясним невтішних сліз…

Анафора у вірші Павла Тичини «Одчиняйте двері»:

Одчиняйте двері —
Наречена йде!
Одчиняйте двері —
Голуба блакить!

Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…

Одчинились двері —
Горобина ніч!
Одчинились двері —
Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ…

У відомій публічній промові Мартіна Лютера Кінга «Я маю мрію» (англ. «I have a dream») фраза "я маю мрію" повторюється вісім раз.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Анафора // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Єдинопочаток // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]