Андрій Бєлий

Андрій Бєлий
Борис Миколайович Бугаєв
Ім'я при народженнірос. Борис Николаевич Бугаев[1]
ПсевдонімАндрей Белый
Народився14 (26) жовтня 1880(1880-10-26)
Москва
Помер8 січня 1934(1934-01-08) (53 роки)
Москва
·геморагічний інсульт
ПохованняНоводівичий цвинтар[2]
ГромадянствоСРСР СРСР
Місце проживанняQ117310682?
Andrei Bely house, Zheleznodorozhnyd
Діяльністьписьменник, поет, перекладач, літературознавець, публіцист
Alma materфізико-математичний факультет Московського університетуd
Мова творівросійська
Жанрроман і поезія
Magnum opusПетербург, The Silver Doved і Kotik Letaevd
Конфесіяправославна церква
БатькоБугаєв Микола Васильович[3]
У шлюбі зТургенєва Анна Олексіївна і невідомо
Автограф

CMNS: Андрій Бєлий у Вікісховищі

Андрі́й Бє́лий (літ. псевд. Бугаєва Бориса Миколайовича; *14 (26) жовтня 1880(18801026), Москва — †8 січня 1934) — російський письменник-символіст. Син математика Миколи Бугаєва.

Твори Бєлого пройняті ідеалізмом і містикою. Бєлий розумів приреченість класу буржуазії, але в революції вбачав лише руйнівну силу. Разом з тим яскраво відтворив картини загибелі старого світу (збірки поезій «Попіл», «Урна», 1909, роман «Петербург», 1913). Після 1917 написав поему «Христос воскрес» (1918), роман «Москва» (1926—1933), мемуари, роботи з теорії віршування та історії літератури.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Москві. Почав друкуватись з 1902 року. З жовтня 1921 по листопад 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[4]

Твори

[ред. | ред. код]

Поезія

  • Золото в лазурі (1903)
  • Попіл (1908)
  • Урна (1909)
  • Королівна та лицарі (1918)
  • Після розлуки (1922)
  • Вірші (1929)

Проза

Літературознавство і критика

  • Символізм. Книга статей (1910)
  • Луг зелений. Книга статей (1910)
  • Арабески. Книга статей (1911)
  • Ритм як діалектика й «Мідний вершник». Дослідження (1929)
  • Майстерність Гоголя. Дослідження (посмертно, 1934)

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]