Чернове (Березівський район)
| село Чернове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район |
| Тер. громада | Андрієво-Іванівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020010010041603 |
| Облікова картка | Чернове (Березівський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | середина XVIII століття |
| Колишня назва | Андрієво-Іванівка Куликове Поле Мартосове |
| Населення | 1430 |
| Площа | 1,81 км² |
| Густота населення | 934,81 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67021 |
| Телефонний код | +380 4857 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°30′3″ пн. ш. 30°27′48″ сх. д. / 47.50083° пн. ш. 30.46333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 45 м |
| Водойми | р. Тилігул |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67021, Одеська обл., Березівський район, с. Чернове, вул. Центральна, 89 |
| Карта | |
  Чернове | |
 Чернове | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Чернове (спочатку Чорнове; в минулому — Куликове Поле, Мартосове, Андрі́єво-Іва́нівка) — село в Україні, у Березівському районі Одеської області. Адміністративний центр Андрієво-Іванівської сільської громади. Населення становить 1430 осіб.
Розташована на березі річки Тилігул, за 24 км на захід від районного центру. До залізничної станції Любашівка на лінії Одеса-Херсон — 40 км.
Напередодні десятої річниці Жовтневого перевороту Чернове перейменовано на Андрієво-Іванівку на честь А. В. Іванова (1889 – 1927) – одного з учасників встановлення більшовицької окупації в Україні, який з 1922 по 1925 рр. був головою Одеського губвиконкому[1].
01.02.1945 Андре-Іванівка (Андрє-Іванівка) перейменована на с. Андрієво-Іванівку.
Село має бути перейменовано, згідно закону про декомунізацію[2].
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав повернення селу історичної назви Чернове[3]. 19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Андрієво-Іванівка на Чернове. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[4]
Село виникло у середині XVIII століття як місце поселення кріпаків-утікачів та вихідців із Запорізької Січі.
У 1792 році землі навколо Чорнового було подаровано полковнику Чорноморського козацького війська Куликовському. Свої землі Куликовський здавав жителям Чорнового в оренду через посесорів. Пізніше село почали називати Куликовим Полем, а з 1802 року воно стало містечком: населення визнано юридично вільним і приписано до міщан. Не маючи власної землі, бо вся вона належала поміщикові, поселенці мусили сплачувати йому чинш за користування садибою, ріллею, пасовиськами. З господарів, хати яких розміщувались в центрі містечка, стягалося по 20, а в інших місцях по 10 коп за квадратний сажень присадибної ділянки. Населення містечка зростало досить повільно. Так, у 1859 р. тут було лише 44 двори, у яких проживав 241 чоловік.
Поміщик Куріс збудував своїй дочці будинок на березі річки Тилігул. Землі вздовж річки були засаджені садом і лісом. Сюди пересилали болгар і вони навчили місцевих жителів вирощувати такі культури, як перець і баклажани. У 1875 році на березі річки було насаджено гай на площі 48 га із 50-ти порід дерев, здебільшого різних видів дуба. Ця місцевість одержала назву Мар'їна Роща на честь дочки Куріса. Згодом пан Куріс поселився недалеко біля Одеси, а донька його жила в своєму будинку до революції 1917 року. Зараз ліс Мар'їна Роща має 99 га землі. У ньому висадили акації, у 1953-54 році посадили сосну, а також на місці улоговини із джерелами утворено штучне озеро. (Див. також Мар'їн гай).
За переписом 1886—1887 років у Куликовому Полі в 205 дворах проживало 967 чоловік. Тільки хліборобством займалося 87 сімей, 25 — ремісництвом. Тут налічувалось 40 ткаль і килимниць, 25 шевців і кравців, 48 сімей торговців мали 20 лавок, 15 рундуків, 10 зсипних комор. У містечку було 4 кузні, гончарня та на околиці 6 вітряків. Було тут кілька заїздів. Найбільший із них вміщував понад 150 возів з волами. На ті часи Куликове Поле було типовим містечком пригірно-морських стеків на шляху з Білої Церкви та Умані до Одеси. З 30-х років XIX століття землі Куликового Поля перейшли до Мартосів, далеких родичів відомого скульптора І. П. Мартоса. Містечко перейменували на Мартосове, але ця назва не прижилася і залишилася стара назва Чернове до 1910 року. На початку ХХ століття письменних у містечку налічувалось 70 чоловік із переважно заможних верств, тобто всього 7 %.
З 1838 року існувала церковнопарафіяльна школа, у якій навчалося 46 дітей (37 хлопчиків і 9 дівчаток). Тільки в 1900 році тут відкрили двокласне народне училище, у якому спочатку навчалися тільки хлопці, а з 1906 року і дівчата.
У 1900 році в містечку відкрилися поштове відділення і аптека. В 1902 році на кошти земства почав працювати приймальня з одним фельдшером, який обслуговував жителів усієї волості. В 1904 році після закінчення медичного факультету Одеського університету сюди приїхав на постійну роботу лікар В. І. Оскнер (1878—1959 р.р.), який пропрацював тут більше 50 років. З його ініціативи на кошти земства у 1911—1914 рр. звели лікарню.
Після революції сільська рада розподілила поміщицькі землі. На кожного члена сім'ї було нарізано по 1,5 десятин землі.
З 1925 року містечко стало центром Ісаївського району Одеського округу. У Черновому провадилась також робота із витіснення приватників з торгівлі і виробництва. Ще в 1924 році торгівля тут на 90 % була у приватновласницьких руках. У лютому 1928 року райвиконком передав в оренду кооперації паровий млин і олійню. Чернове поступово втрачало вигляд старого містечка з шинками, заїжджими дворами, дрібними крамничками тощо.
Відбулися зміни і в культурному житті. У 1930 році в селі відкрилася семирічна школа. На сільському сході у 1936 році жителі вирішили закрити церкву та побудувати двоповерхову школу, але цього не було зроблено — почалася війна. Нова двоповерхова середня школа з'явилась у селі вже у 1956 році.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 4 жителі села[5].
У ніч на 4 січня 2013 році в селі було знесено пам'ятник Володимиру Леніну[6], який, згідно із заявою МВС, впав сам[7].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1916 осіб, з яких 874 чоловіки та 1042 жінки.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1689 осіб.[9]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,74 % |
| російська | 1,95 % |
| румунська | 1,77 % |
| вірменська | 0,24 % |
| білоруська | 0,12 % |
| угорська | 0,12 % |
- У селі мешкав, помер і похований Герой Радянського Союзу Д. Х. Губа (1910—1996).
- Народився депутат Верховної Ради УРСР 11—12-го скликань, член ЦК КПУ у 1986—1990 р. Снігірьов Микола Михайлович.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 676.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
- ↑ Андрієво-Іванівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ На Одещині знесли пам'ятник Леніну. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
- ↑ Пам'ятник Леніну на Одещині впав сам — міліція. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- Історична довідка про заснування с. Андрієво-Іванівки | А-Іванівська школа-інтернат[недоступне посилання з лютого 2019]
- Андрієво-Іванівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
 | Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |